в крові
Click to view"вікінги" - здуріти які там відеоряди, і природа фантастична
місце, де жили великі вояки і жінки їх великі
а ще - то моя вічна мрія, але то таке..
ВОНО в крові в мене, і в моїх побратимів, і в сестер теж воно в крові
я знаю, бо бачив
воно оживає, як би ми не жили цим світом, які би стежки не топтали, якої би Долі нас не спіткало
воно бере і оживає
не знаю як то назвати - генетичним кодом, чимось ментальним, чи ше якимсь премудрим словом, котре й не виговориш з першого разу - але байдуже
воно ОЖИВАЄ в нас, бере і оживає
кіно-кіном, а життя- життям, а в житті - та винятки з присмаком крові
вже роки минули, постарів, сивий став геть, а воно оживає..
настає пора, коли ти назбируєш в собі тої Сили жменями та жменями, та воно якось і наповнюється - і в тебе її аж по самі вінця
а далі воно саме вистрілює, не годен тому противитися ким би не був -
жінкою а чи мужем, де би ти не крутився, під котрим каменем би не лежав, котрими би дорогами не ходив
воно бере і вистрілює - і ти вже не владний шось змінити
час
ти мені зараз скажеш про Вчителів, чи про Менторів, чи про Наставників, логіка
а я тобі скажу - воно все вистрілює в тобі саме, варто лише тої Сили назбирати, наносити її в серце жменями
вона перейде просто в кров, заповнить вени і тіло, заповнить тебе всього і спалахне воно все твоє, аж до неба спалахне
водили мене за руку, зустрічали і проводжали, приймали тепло і холодно люди дивні, і не люди а тіні
всім дякував поклоном до землі, та жменями від них Силу брав, нею лице вмивав, нею пісень співав та дум - звідки і слова стікалися
слова гарячі на смак, як кров
опинявся на Прикордонні, де душа покидає і серце перестає гупати, де за вітром, чи за водою, чи у прірву каменем, геть проклятий
і за Кордон переступав
хочеш розкажу як воно в мене спалахнуло?
простір
без розуму в тілі, без тіла - голий, лише душа і серце, і потік Сили, її спів
між дерев до зірок на небі, у траві іскристій, у росі чистого золота
одяг з себе і себе з тим одягом - не зриваєш, рвеш
пояс-жила туга з лука, в руці - сталь гостра, в другій - камінь
гілля спалахує і обпікає, землю і тебе і небо
велика жертва
на плечі туга падає і ти з нею - долі
а венами - потік Сили
а з горла - кров і ритм
ти - серце, з серця твоя кров і ритм звідти ж
зриваєш з себе що ти є і віддаєш
долонями, пальцями пишеш на собі як ріки по землі, як гори твої прикордонні кров'ю - знаками
і в руці твоїй сталь, в другій - камінь
і тебе пече Сила, розриває зсередини серця биттям, криком душі
а серце твоє - Птаха
а душа твоя - Звір
і тебе несе у вогонь, за вогнем слід у слід, у танок, у видіння
ти на межі між світлом і світом
ти - тінь між землею і небом
і тебе вже нема
потім ти народжуєшся знову, і світ народжується - ви одне
