(Untitled)

[2_dushenka_2]

А разве друга надо звать,
Когда темно в пути,
Когда дороги не узнать
И нету сил идти?

Когда беда со всех сторон,
Когда при солнце - ночь,
Да разве не увидит он,
Не ринется помочь?

Ведь он не сможет есть и спать,
Когда такое вдруг!
Но... если друга надо звать -
То вряд ли это друг...

Comments

[surikova_olka]

мала, шо в те за такий неформат думок?
друзі - то дуже важке поняття.
не мож так просто визначити хто тру. а хто ні.
суть інколи проявляється в цілком несподіваних вчинках інколи дуже несподіваних людей....

а ше люди (незалежно від того наскільки вони тру друзі) не заслуговують на твої вагання. фолс френди того не зрозуміють, а хорошу людину мож так і образити;)

люби, живи, радій і ніколи не чекай допомоги.
ВоНа СаМа прийде. це й буде найкращим виявом вірності близьких людей та результатом твоєї ЛЮДИНості;)

цьомки

[2_dushenka_2]

угу, я знаю маленька) то не мій віршик, просто сподобався дуже- копірайти. Друзі дійсно важливе поняття, і причому для кожного свое, іноді ми ображаем, нас ображають, але ми ж і радіемо разом, чогось прагнемо і чогось досягаемо...) таке)
а що до допомоги, мені наприклад дуже важко просити в когось допомоги... того можливо я й чекаю, що людина яка поряд зі мною то відчуе... або спитае... але часом ми всі такі заклопотані своею особою або своїми проблемсами, що не помічаемо, що хтось поряд потребуе нашої допомоги... а коли то розуміемо, іноді бувае вже пізно, сумно, лайф из лайф...)