просто...
Два дні у Києві капітально сніжило...
Дивився ото на людей, які ходили по вулиці закутані по саме неможу, сутулі, з боязню послизнутись і впасти, і щось прийшов на гадку вірш Симоненка "Перехожий". Оскільки поки ніде в інтернетрях його не зустрічав, то викладу тут.
Перехожий
(Ліні Костенко)
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали -
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу -
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом -
Шепіт між перехожих:
- Що там?
- Спіткнувсь чоловік… -
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
- Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять… -
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І зову
Натхненно творив ходу!
В. Симоненко, 1963
Вітаю всіх з прийдешніми святами і бажаю завжди, попри всі негаразди (куди ж без них, адже вони підкреслюють все добре)) натхненнто творити свою ходу!
Будьмо!
Дивився ото на людей, які ходили по вулиці закутані по саме неможу, сутулі, з боязню послизнутись і впасти, і щось прийшов на гадку вірш Симоненка "Перехожий". Оскільки поки ніде в інтернетрях його не зустрічав, то викладу тут.
Перехожий
(Ліні Костенко)
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали -
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу -
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом -
Шепіт між перехожих:
- Що там?
- Спіткнувсь чоловік… -
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
- Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять… -
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І зову
Натхненно творив ходу!
В. Симоненко, 1963
Вітаю всіх з прийдешніми святами і бажаю завжди, попри всі негаразди (куди ж без них, адже вони підкреслюють все добре)) натхненнто творити свою ходу!
Будьмо!