Киевская-кольцевая (1954)
Киевская-кольцевая
В предыдущем посте мы прочитали статью из журнала 1952 года, в которой рассказывалось о конкурсе на проектирование станции «Киевская-кольцевая» московского метро.
Давайте посмотрим, что же в результате получилось у архитекторов и художников. Статью авторов станции - Евгения Катонина и Алексей Мизина, опубликованную в 1954 году, проиллюстрирую фотографиями Валентина Хухлаева, сделанными в 1953 году, во время ее строительства (подписи к фотографиям здесь будут на русском, как в оригинале).
СТАНЦІЯ „КИЇВСЬКА-КІЛЬЦЕВА“ МОСКОВСЬКОГО МЕТРО
Є. КАТОНІН, дійсний член Академії архітектури УРСР,
О. МИЗІН, член-кореспондент Академії архітектури УРСР
Закінчилось будівництво кільцевої лінії московського метро, двадцятикілометровий підземний шлях проходить через вісімнадцять районів столиці, з'єднує всі вокзали Москви і перетинається з шістьма існуючими радіальними коліями. Дві останні станції на цій лінії «Краснопресненська» і « Київська-кільцева» були відкриті в день виборів до Верховної Ради СРСР - 14 березня 1954 року.
Нам, учасникам авторської групи, яка спроектувала архітектуру станції «Київська-кільцева», хочеться розповісти читачам про те, як здійснювалось проектування і будівництво, які ідеї були покладені в основу нашого проекту і як вони реалізовані в натурі.
Українські майстри архітектури і живопису вперше брали участь у проектуванні і спорудженні станцій метрополітену Москви. На початку 1952 р. був організований конкурс на рішення архітектурно-художнього образу двох станцій: «Київська-радіальна» і «Київська-кільцева». Конкурс залучив велику кількість учасників. Незважаючи на дуже короткий строк (20 днів), було подано 72 проекти, виконані бригадами, які налічували понад 200 чоловік.
У Києві перший етап конкурсу був проведеним в основних архітектурних організаціях міста: Кнївпроекті, Управлінні в справах архітектури, Художньому та Інженерно-будівельному інститутах, в Академії архітектури УРСР.
Академія архітектури, яка розробляє питання синтезу мистецтв, взяла найактивнішу участь у конкурсі, організувавши творчі група, робота в яких провадилась у співдружності архітекторів і художників. Така творча співдружність представників архітектури і образотворчого мистецтва у спільному проектуванні внесла багато нового в проектну пропозицію.
Аналіз архітектурних рішень станцій в поданих проектах заслуговує особливого розгляду.
В основному всі рішення можна поділити на дві групи: проекти, вирішені лише засобами архітектури, і пропозиції, вирішені в синтезі з живописом. Здебільшого актори прагнули до синтетичного рішення із застосуванням орнаментики і тематичних мальовничих вставок.
У результаті багаторазових громадських обговорень і оглядів Архітектурно-художньою радою Метродіпротрансу і Московською міською архітектурною радою були прийняті для здійснення в натурі два проекти: по станції «Київська-радіальна» - проект групи московських архітекторів і по станції «Київська-кільцева» - групи у складі дійсного члена Академії архітектури УРСР проф. Є. Катоніна і члена-кореспондента Академії архітектури УРСР художника О. Мизіна, архітекторів Г. Голубєва та В. Скугарева.
В основу рішення проекту станції «Київська-кільцева» покладені були такі положення: ідея створення споруди грунтується на рішенні архітектурно-художнього образу в прогресивних традиціях мистецтва двох братніх народів - російського і українського. Максимально зберігаються консруктивні особливості широкої пілонноїї станції без завантаження її зайвими оббудовами і декоруванням, при просторому кольоровому рішенні склепіння, з вимоким мармуровим уоколоем.
Створення світлої життєстверджуючої колоритної гамм, побудованої на контрастуванні білого склепіння, ліплення на пілонах, білих мармурових лав, цоколю з бронзовими люстрами і світлосірою нейтральною гранітною підлотою. Сильним кольоровим контрастом є 18 монументальних мозаїчних картин-панно, здійснених у смальті і розміщуваних на пілонах. Ці панно обмежуються бронзовими орнаментованеми обрамленнями і включаються в композицію склепіння в супроводі ліпното орнаменту, який перекликається з пластичним обрамленням арок бокових склепінь станції.
Мозаїчні панно своєю тематикою, присвяченою 300-річчю возз'єднання України з Росією і віковічній дружбі братніх народів, визначають ідейний зміст споруди. Простота конструктивного рішення станції, що випливає в повного використання об’єму тунелю, і ідейна насиченість архітектурно-художнього образу станції були вирішальними моментами на користь розробленого нами проекту.
Являє інтерес те, як склалася наша авторська група. Розробляючи теоретичні і практичні питання синтезу мистецтв, ми прийшли до висновку, що здійснення цього синтезу неможливе без спільної роботи архітектора, художника і скульптора. У деяких наших більш ранніх експериментальних роботах (у Палаці культури в Горлівці, літньому театрі в Новій Каховці та ін.) ми переконались в тому, шо тільки одночасна робота архітектора-автора і художників може привести до здійснення органічної єдності мистецтв. Тому проектування станції метро дало нам можливість провадити проектування, в якому з самого початку нарівні з архітекторами працювали художники-живописці. Та обставина, що Академія архітектури УРСР провадила консультацію у Метродіпротрансі по проектуванню метро, дозволила залучити до складу нашої групи молодих архітекторів В. Скугарєва і Є. Голубєва.
Москва 1953 год. Мозаичная мастерская комбината
Автор проекта А. В. Мизин обсуждает с художниками-монументалистами мозаичное панно
Таким чином, склад нашої групи забезпечив вирішення різнобічних питань, які виникали у процесі проектування станцій метро з точки зору конструктивної і експлуатаційної та з архітектурно-художнього і ідейно-виховного погляду. У результаті такої співдружності в дуже короткий строк були вирішені творчі пропозиції, які враховували всі основні вимоги, шо ставляться до архітектури станцій метро.
У процесі проектування, всебічно врахувавши ідейне і художнє значення цієї споруди, а також позитивний і негативний досвід здійснення проектів, станцій метро, ми вирішили розмістити живописні панно в місцях, найбільш легких і природних для сприймання їх глядачем, а саме - в центрі пілонів. Так, виходячи з основного положення, із зручності читання картин глядачем, живописні вставки стали невід’ємною частиною архітектури споруди. Нам іноді закидали, що таке рішення не архітектурне. Проте наша старовинна і західна спадщина свідчать, що поряд з введенням монументального живопису на плафоні, існувало й рішення настінного розпису як окремих вставок, так і цілих циклів. Вони являли собою невід’ємну частину архітектури (Палац дожів, бібліотека в Сієні, розпис стін руських церков та ін.).
Художники-монументалисты К. К. Сороченко и Л. Е. Хаютина набирают мозаичное панно
Незважаючи на обмежений строк, наша група подала на конкурс два проекти (другий - для станції «Київська-радіальна»). Проект станції «Київська-кільцева» складався з перспективи, невеликої макетної частини станції і розроблених невеликих ескізів усієї тематики панно, поданих у вигляді розгорток. Нам здається особливо важливим те, що поряд з розробкою загального задуму композиції станції були також розроблені всі теми в їх першому варіанті, що дало повне уявлення про архітектурно-композиційне і ідейно-художнє рішення циклу живописних вставок.
Звичайно не прийнято подавати на конкурс повне рішення - завжди обмежуються окремими фрагментами або просто умовно-кольоровими плямами. Нам здається, що однією з основних вимог при проектуванні споруд, де важливі всі елементи синтезу мистецтв, треба вимагати найбільш ясного й повного рішення тематики, основних прийомів композиції, її колориту і т. д., інакше кажучи, того, що вимагається від архітектурного проекту з можливою закінченістю основної думки. Так вже на першій стадії проектування ми в загальних рисах вирішили всі головні питання. У дальшому вони зазнали різних змін, але завжди служили нам для перевірки, зберігаючи свіжість початкового задуму.
Після затвердження проекту архітектори нашої групи почали розробку технічного і робочого проектів. У період розробки проекту конструктивні вимоги змінювались, що привело в результаті до значного уширення пілонів, яке викликало необхідні зміни в архітектурній обробці і композиції картин. Архітектурно-художній образ визначився як єдиний зал з двома боковими нефами, насичений великою кількістю повітря і світла. Не збагачуючи декорування тунелю, основний акцент ми спрямували на рішення центрального залу, побудованого на контрасті насичених пластикою і живописом пілонів з гладкістю стелі.
У дуже простому взагалі архітектурному задумі цілого велику роль відіграють люстри, що створюють гармонійне завершення центрального залу.
Особливістю будівництва станції метро є збірність. Усі деталі архітектурної і художньої обробки виконуються поза межами споруди. Тому ми особливо дбали про те, щоб знайти пропорції і масштаби всіх елементів. У шуканні остаточного рішення в натурі виняткове значення мала наявність макету частини станції в натуральну величину, що дозволило перевірити всі наші проектні передумови у вигляді моделей, картонів і ескізів.
Виходячи з загального архітектурно-композиційного рішення, були знайдені масштаби живопису в обрамленні орнаментального декора (це був тривалий процес, який повністю завершився через рік після початку робіт), а також остаточна тематика всіх панно. Основна ідея панно - 300-річчя возз’єднання України з Росією - мала вирішуватись у 18 епізодах. Тому зрозуміло, як важко було вести ескізування цих мозаїк.
Численні огляди в громадських і наукових закладах Москви і Києва, а також вивчення матеріалів і особливо виконання ряду варіантів цього циклу забезпечили послідовне і в основному, як нам вдається, правильне рішення.
У результаті тривалої роботи загальне рішення всіх мозаїчних панно мало такий вигляд. Вся тематика була поділена на три частини - по шість картин у кожній, Перша частина - XVII, XVIII і початок XIX ст.; друга частина - від 1917 до 1945 р., третя - від 1945 р. до наших днів.
Перша частина містить картини - «Переяславська рада 1654 р.», «Полтавська битва 1709 р.»; культурні зв’язки показані в картинах «Пушкін на Україні», «Чернишевський, Добролюбов, Некрасов і Шевченко в Петербурзі»; революційна дружба братніх народів відображена в картинах «Ленінська «Искра», «1905 рік у Донбасі».
Панно «Переяславская Рада 8/18 января 1654 г.»
Панно «Полтавская битва 1709 г.»
Панно «Пушкин на Украине»
Панно «Чернышевский, Добролюбов, Некрасов и Шевченко в Петербурге»
Панно «Ленинская Искра»
Панно «1905 год в Донбассе»
Друга частина складається з шести картин: «Проголошення В. І. Леніним Радянської влади», «Боротьба за Радянську владу на Україні», «М. І. Калінін і С. Орджонікідзе на відкритті Дніпрогесу в 1932 році», «Тракторна бригада першої МТС», «Народне гуляння в Києві», «Возз’єднання всіх українських земель в єдиній Українській Радянській державі». Отже, картини цього циклу присвячені перемозі Радянської влади, показу росту УРСР - індустріально-колгоспної держави з своєю національною за формою і соціалістичною за змістом культурою.
Панно «Провозглашение Советской власти В. И. Лениным, октябрь 1917 г.»*
* В процессе колебания линии партии это панно авторам пришлось «улучшить»
Панно «Борьба за Советскую власть на Украине»
Панно «Калинин и Орджоникидзе на открытии Днепрогэс»
Панно «Тракторная бригада первой МТС»
Панно «Народное гуляние в Киеве»
Панно «Воссоединение всех украинских земель в едином Украинском Советском государстве»**
** И это панно пришлось ретушировать
Третя частина присвячена показу спільної боротьби і перемоги російського, українського та інших народів СРСР над німецьким фашизмом, показу трудової дружби братніх народів, які будують комунізм під керівництвом Комуністичної партії. Ця тема розкрита в картинах: «Визволення Києва Радянською Армією в 1943 році», «Салют перемоги в Москві у 1945 році», «Соціалістичне змагання металургів Уралу і Донбасу», «Дружба російських і українських колгоспників», «XIX з’їзд - з’їзд єдності Комуністичної партії, Радянського уряду і народу», «Дружба народів СРСР».
Панно «Освобождение Киева Советской армией, 1943 г.»
Панно «Салют победы в Москве 9 мая 1945 г.»
Панно «Социалистическое соревнование металлургов Урала и Донбасса»
Панно «Дружба русских и украинских колхозников»
Панно «XIX съезд - съезд единства Коммунистической партии, Советского правительства и народа»
И ведь что характерно, среди изображенных на панно (слева направо Каганович, Хрущев, Маленков, Сталин, Булганин, Ворошилов, Молотов и Микоян - буквально через 10 лет после открытия станции практически все изображенные, за исключением Ворошилова и Микояна, оказались «врагами») ***
*** Тут впоследствии пришлось заменить все панно, и даже сменить название - «Цветет орденоносная Украина, республика рабочих и крестьян».
Панно «Содружество народов - основа могущества Социалистической родины»
Тематика всіх панно розроблялася з таким розрахунком, щоб кожна пара протилежних пілонів мала сюжети, близько зв’язані змістом, значимістю, характером дій або за часом. Крім того, необхідно було врахувати і характер панно, які знаходяться поруч, встановити деякий внутрішній зв’язок, взяти до уваги різноманітність тематики - воєнної і будівельної, труд і свята - врахувати елементи ліричні, драматичні і т. д.
Весь задум слід було вкласти в композиції, які не повторювали б одна одну щодо конфігурації і колориту, знайти відповідність колориту змістові. Особливі труднощі виникали при розробці композиції, бо ряд композицій будувався на конкретному фактичному матеріалі, наприклад «Переяславська Рада», де портрети і типаж історично обумовлені, а інші композиції зображали не факт, а поняття або події, які мали місце в різний час. Прикладом може бути колективізація сільського господарства. Для цих композицій треба було знайти найбільш типове зображення, де зміст подій можна передати в конкретній і переконливій формі. У ряді випадків вдалося дати ясний чіткий образ, а в деяких інших не вдалося перебороти ілюстративність, що справедливо відзначалось критикою, як недолік.
Враховуючи, що глядачі перебувають на станції метро недовго, вірніше, тільки проходять по залу, де натовп відвідувачів завжди великий, композиції будувались дуже лаконічно, з невеликої кількості фігур.
Порівняно легко було побудувати композиції в тих випадках, коли сам сюжет вимагав невеликої кількості учасників. Але ті композиції, де дія була масовою, становище ускладнювалось. Картуші, на яких розміщені панно, порівняно невеликі: у височину вони мають 250 см, а в найширшій частині - 190 см, внизу - 110 см. Довелося вдатися до ряду композиційних хитрощів, щоб вирішити в єдиному плані панно різноманітні змістом дії, характеру зображень, пейзажу та кількості людей.
Виходячи з того важливого положення, що панно не повинні давати уявлення ілюзії вікна, яке пробиває пілон, ми працювали над побудовою композиції, маючи на увазі саме це завдання. Крім того, необхідність зберегти архітектурний мотив (кольорова вставка на пілоні) вимагала збережений композиційної і кольорової єдності не всьому протязі залу.
Це завдання вирішувалось на основі таких передумов. Усі композиції будувались при активному акцентуванні групи на першому плані з невеликим, лаконічно взятим пейзажем, який розкриває тему і фон неба. Та обставина, що панно були ритмічно зв’язані між собою і мали близькі тони неба, що зв’язує усі картини, - рожевий, жовтуватий і сіруватий кольори - вдалося досягти зв’язку з архітектурною поверхнею пілона і архітектурним простором усього залу в цілому. Колорит усіх картин в натурі теплуватий, м’який, він нагадує колорит українських народних килимів; цей колорит гармонійно пов’язався з теплим тоном мармурового цоколю, сірим тоном гранітної підлоги і жовто-сірим тоном різної орнаментики обрамлення, яке, до речі, за загальним ритмом взаємно пов’язане з основними формами, лініями і масштабами елементів композиції панно.
Особливо складним було завдання - знайти реалістичне рішення композицій, не вдаючись до стилізації під старовину і не збиваючись на просте копіювання станкової картини.
Монтажники А. П. Иванов и А. И. Сизов устанавливают доску с названием станции
Дверь на путевой стене. Табличка с годом постройки (не открытия) станции
Спільна розробка архітектури, пластичних орнаментальних елементів і живопису провадилась у процесі проектування архітектури станцій і під час здійснення його в натурі. Істотне значення для перевірки ескізів мало виготовлення в натуральну величину двох пілонів станції з фанери і гіпсу, де були уточнені всі елементи архітектури цоколю, картуш], арки, люстри і всі композиції панно в масштабі малюнка і в колориті.
Для перевірки композицій всі панно були намальовані на паперу гуашшю і прикинуті в макеті. Вже перша прикндка допомогла встановити масштаби панно, його насичення формами, колорит, висоту і характер орнаментального обрамлення.
На підставі свого досвіду ми вважаємо потрібним рекомендувати архітекторам і художникам користуватися таким методом перевірки своїх пропозицій. Наскільки нам відомо, багато архітекторів, художників і скульпторів переходять одразу від ескізу до виготовлення в натурі. Скільки помилок і розчарувань буває у майстрів, які пішли таким рискованим шляхом виконанім творів, маючи лише абстрактне уявлення про остаточний ефект без попередньої перевірки.
Торцевая стена центрального зала. 1954 год.
Современный вид
Після всієї попередньої роботи по вирішенню тематики ескізів і уточнення всіх композицій в натурі було прийняте рішення - виконувати панно в мозаїці. Можливості, які давала нам у цьому відношенні Москва, наявність кадрів і матеріалів, - усе це дозволило літи на риск (маючи на увазі новизну завдання - близьку видимість картин і велику кількість портретів) - виконати картини методом дрібної кладки: максимальний розмір кубиків смальти 1,5×2 см, мінімальний - 0,4×0,б см. З сорока художників-мозаїстїв, залучених до роботи, більшість складалася з молодих майстрів, які раніш працювали помічниками мозаїстів, і групи випускників спеціальних художніх вузів. Майже всі молоді працівники добре виконали своє завдання і справились із складною роботою, як досвідчені майстри, і в ряді випадків навіть краще (особливо у відчутті емоціональності і правдивості образу, виявленню якого вони підпорядкували кладку мозаїки). Вони не були в полоні імітації старовинної кладки. Дружній роботі сприяла хороша організація мозаїчної майстерні художнього фонду СРСР на чолі з його керівником Н. Тупициним.
У процесі виконання робіт був проведений ряд експериментів, що дозволило потім прискорити кладку і поліпшити якість мозаїки. Особливо відзначився молодий художник-мозаїст В. Хрищов. З великого колективу мозаїстів, які зробили відмінні набори, слід назвати В. Рибальченка, Ю. Перм’якова, М. Сидорова, В. Фукса, Б. Коріна, Л. Рябова, А. Орловського, Б. Дуковцева, Л. Хаютіну та ін.
Матеріалом для мозаїки була смальта, різні природні камені, мармур і т. д. Були також використані для набору кольорові керамічні плитки, зроблені за рецептурою інституту будівельних матеріалів Академії архітектури УРСР. Ці плитки дуже приємні кольором і фактурою і нагадують деякі кольори мозаїки Київської Софії. Набір мозаїки виконувався на залізобетонних плитах, на цементній основі, який потім монтувався у спеціально встановлені гнізда.
Показовим фактом співдружності українських і російських майстрів мистецтва є те, що в нашій роботі як співавтори взяли участь москвичі - архітектор А. Маров і художник А. Іванов. Поряд з москвичами працював узбецький художник Т. Ахматов. У торці залу, в обрамленні прапорів і орнаментики, стоїть мармуровий барельєф роботи скульптора О. Стемповського.
У виконанні проекту станції брав участь великий колектив метробудівців - будівельників і спеціалістів по обробці. Прекрасно працювали майстри, що відмінно виконали металеве литво для люстр, мармурники І ліпники, які виготовили архітектурні деталі, та багато інших. Уважне ставлення будівельників до авторів проекту виявлялось також у повсякденній підтримці і допомозі, яку нам подавали начальник метробуду М. Губанков і начальник будівництва станції Т. Федорова.
Проектування станції московського метро «Київська-кільцева» - один з важливих етапів роботи Інституту монументального живопису і скульптури.
Ми щасливі тим, що своєю роботою внесли скромний творчий вклад у святкування 300-річчя возз’єднання України а Росією. Особливо радісно для нас те, що ця робота здійснена в нашій рідній столиці - Москві, де тисячі і тисячі глядачів зможуть ознайомитися з творчістю українських архітекторів і художників у співдружності з російськими майстрами. Разом з ними ми створювали значну споруду, яка відбивав віковічну дружбу українського і російського народів.
------
Катонін Є., Мизін О. Станція «Київська-кільцева» московського метро // Архітектура і будівництво. - 1954. - № 3 (9). - травень-червень. - С. 9-13.
В предыдущем посте мы прочитали статью из журнала 1952 года, в которой рассказывалось о конкурсе на проектирование станции «Киевская-кольцевая» московского метро.
Давайте посмотрим, что же в результате получилось у архитекторов и художников. Статью авторов станции - Евгения Катонина и Алексей Мизина, опубликованную в 1954 году, проиллюстрирую фотографиями Валентина Хухлаева, сделанными в 1953 году, во время ее строительства (подписи к фотографиям здесь будут на русском, как в оригинале).
СТАНЦІЯ „КИЇВСЬКА-КІЛЬЦЕВА“ МОСКОВСЬКОГО МЕТРО
Є. КАТОНІН, дійсний член Академії архітектури УРСР,
О. МИЗІН, член-кореспондент Академії архітектури УРСР
Закінчилось будівництво кільцевої лінії московського метро, двадцятикілометровий підземний шлях проходить через вісімнадцять районів столиці, з'єднує всі вокзали Москви і перетинається з шістьма існуючими радіальними коліями. Дві останні станції на цій лінії «Краснопресненська» і « Київська-кільцева» були відкриті в день виборів до Верховної Ради СРСР - 14 березня 1954 року.
Нам, учасникам авторської групи, яка спроектувала архітектуру станції «Київська-кільцева», хочеться розповісти читачам про те, як здійснювалось проектування і будівництво, які ідеї були покладені в основу нашого проекту і як вони реалізовані в натурі.
Українські майстри архітектури і живопису вперше брали участь у проектуванні і спорудженні станцій метрополітену Москви. На початку 1952 р. був організований конкурс на рішення архітектурно-художнього образу двох станцій: «Київська-радіальна» і «Київська-кільцева». Конкурс залучив велику кількість учасників. Незважаючи на дуже короткий строк (20 днів), було подано 72 проекти, виконані бригадами, які налічували понад 200 чоловік.
У Києві перший етап конкурсу був проведеним в основних архітектурних організаціях міста: Кнївпроекті, Управлінні в справах архітектури, Художньому та Інженерно-будівельному інститутах, в Академії архітектури УРСР.
Академія архітектури, яка розробляє питання синтезу мистецтв, взяла найактивнішу участь у конкурсі, організувавши творчі група, робота в яких провадилась у співдружності архітекторів і художників. Така творча співдружність представників архітектури і образотворчого мистецтва у спільному проектуванні внесла багато нового в проектну пропозицію.
Аналіз архітектурних рішень станцій в поданих проектах заслуговує особливого розгляду.
В основному всі рішення можна поділити на дві групи: проекти, вирішені лише засобами архітектури, і пропозиції, вирішені в синтезі з живописом. Здебільшого актори прагнули до синтетичного рішення із застосуванням орнаментики і тематичних мальовничих вставок.
У результаті багаторазових громадських обговорень і оглядів Архітектурно-художньою радою Метродіпротрансу і Московською міською архітектурною радою були прийняті для здійснення в натурі два проекти: по станції «Київська-радіальна» - проект групи московських архітекторів і по станції «Київська-кільцева» - групи у складі дійсного члена Академії архітектури УРСР проф. Є. Катоніна і члена-кореспондента Академії архітектури УРСР художника О. Мизіна, архітекторів Г. Голубєва та В. Скугарева.
В основу рішення проекту станції «Київська-кільцева» покладені були такі положення: ідея створення споруди грунтується на рішенні архітектурно-художнього образу в прогресивних традиціях мистецтва двох братніх народів - російського і українського. Максимально зберігаються консруктивні особливості широкої пілонноїї станції без завантаження її зайвими оббудовами і декоруванням, при просторому кольоровому рішенні склепіння, з вимоким мармуровим уоколоем.
Створення світлої життєстверджуючої колоритної гамм, побудованої на контрастуванні білого склепіння, ліплення на пілонах, білих мармурових лав, цоколю з бронзовими люстрами і світлосірою нейтральною гранітною підлотою. Сильним кольоровим контрастом є 18 монументальних мозаїчних картин-панно, здійснених у смальті і розміщуваних на пілонах. Ці панно обмежуються бронзовими орнаментованеми обрамленнями і включаються в композицію склепіння в супроводі ліпното орнаменту, який перекликається з пластичним обрамленням арок бокових склепінь станції.
Мозаїчні панно своєю тематикою, присвяченою 300-річчю возз'єднання України з Росією і віковічній дружбі братніх народів, визначають ідейний зміст споруди. Простота конструктивного рішення станції, що випливає в повного використання об’єму тунелю, і ідейна насиченість архітектурно-художнього образу станції були вирішальними моментами на користь розробленого нами проекту.
Являє інтерес те, як склалася наша авторська група. Розробляючи теоретичні і практичні питання синтезу мистецтв, ми прийшли до висновку, що здійснення цього синтезу неможливе без спільної роботи архітектора, художника і скульптора. У деяких наших більш ранніх експериментальних роботах (у Палаці культури в Горлівці, літньому театрі в Новій Каховці та ін.) ми переконались в тому, шо тільки одночасна робота архітектора-автора і художників може привести до здійснення органічної єдності мистецтв. Тому проектування станції метро дало нам можливість провадити проектування, в якому з самого початку нарівні з архітекторами працювали художники-живописці. Та обставина, що Академія архітектури УРСР провадила консультацію у Метродіпротрансі по проектуванню метро, дозволила залучити до складу нашої групи молодих архітекторів В. Скугарєва і Є. Голубєва.
Москва 1953 год. Мозаичная мастерская комбината
Автор проекта А. В. Мизин обсуждает с художниками-монументалистами мозаичное панно
Таким чином, склад нашої групи забезпечив вирішення різнобічних питань, які виникали у процесі проектування станцій метро з точки зору конструктивної і експлуатаційної та з архітектурно-художнього і ідейно-виховного погляду. У результаті такої співдружності в дуже короткий строк були вирішені творчі пропозиції, які враховували всі основні вимоги, шо ставляться до архітектури станцій метро.
У процесі проектування, всебічно врахувавши ідейне і художнє значення цієї споруди, а також позитивний і негативний досвід здійснення проектів, станцій метро, ми вирішили розмістити живописні панно в місцях, найбільш легких і природних для сприймання їх глядачем, а саме - в центрі пілонів. Так, виходячи з основного положення, із зручності читання картин глядачем, живописні вставки стали невід’ємною частиною архітектури споруди. Нам іноді закидали, що таке рішення не архітектурне. Проте наша старовинна і західна спадщина свідчать, що поряд з введенням монументального живопису на плафоні, існувало й рішення настінного розпису як окремих вставок, так і цілих циклів. Вони являли собою невід’ємну частину архітектури (Палац дожів, бібліотека в Сієні, розпис стін руських церков та ін.).
Художники-монументалисты К. К. Сороченко и Л. Е. Хаютина набирают мозаичное панно
Незважаючи на обмежений строк, наша група подала на конкурс два проекти (другий - для станції «Київська-радіальна»). Проект станції «Київська-кільцева» складався з перспективи, невеликої макетної частини станції і розроблених невеликих ескізів усієї тематики панно, поданих у вигляді розгорток. Нам здається особливо важливим те, що поряд з розробкою загального задуму композиції станції були також розроблені всі теми в їх першому варіанті, що дало повне уявлення про архітектурно-композиційне і ідейно-художнє рішення циклу живописних вставок.
Звичайно не прийнято подавати на конкурс повне рішення - завжди обмежуються окремими фрагментами або просто умовно-кольоровими плямами. Нам здається, що однією з основних вимог при проектуванні споруд, де важливі всі елементи синтезу мистецтв, треба вимагати найбільш ясного й повного рішення тематики, основних прийомів композиції, її колориту і т. д., інакше кажучи, того, що вимагається від архітектурного проекту з можливою закінченістю основної думки. Так вже на першій стадії проектування ми в загальних рисах вирішили всі головні питання. У дальшому вони зазнали різних змін, але завжди служили нам для перевірки, зберігаючи свіжість початкового задуму.
Після затвердження проекту архітектори нашої групи почали розробку технічного і робочого проектів. У період розробки проекту конструктивні вимоги змінювались, що привело в результаті до значного уширення пілонів, яке викликало необхідні зміни в архітектурній обробці і композиції картин. Архітектурно-художній образ визначився як єдиний зал з двома боковими нефами, насичений великою кількістю повітря і світла. Не збагачуючи декорування тунелю, основний акцент ми спрямували на рішення центрального залу, побудованого на контрасті насичених пластикою і живописом пілонів з гладкістю стелі.
У дуже простому взагалі архітектурному задумі цілого велику роль відіграють люстри, що створюють гармонійне завершення центрального залу.
Особливістю будівництва станції метро є збірність. Усі деталі архітектурної і художньої обробки виконуються поза межами споруди. Тому ми особливо дбали про те, щоб знайти пропорції і масштаби всіх елементів. У шуканні остаточного рішення в натурі виняткове значення мала наявність макету частини станції в натуральну величину, що дозволило перевірити всі наші проектні передумови у вигляді моделей, картонів і ескізів.
Виходячи з загального архітектурно-композиційного рішення, були знайдені масштаби живопису в обрамленні орнаментального декора (це був тривалий процес, який повністю завершився через рік після початку робіт), а також остаточна тематика всіх панно. Основна ідея панно - 300-річчя возз’єднання України з Росією - мала вирішуватись у 18 епізодах. Тому зрозуміло, як важко було вести ескізування цих мозаїк.
Численні огляди в громадських і наукових закладах Москви і Києва, а також вивчення матеріалів і особливо виконання ряду варіантів цього циклу забезпечили послідовне і в основному, як нам вдається, правильне рішення.
У результаті тривалої роботи загальне рішення всіх мозаїчних панно мало такий вигляд. Вся тематика була поділена на три частини - по шість картин у кожній, Перша частина - XVII, XVIII і початок XIX ст.; друга частина - від 1917 до 1945 р., третя - від 1945 р. до наших днів.
Перша частина містить картини - «Переяславська рада 1654 р.», «Полтавська битва 1709 р.»; культурні зв’язки показані в картинах «Пушкін на Україні», «Чернишевський, Добролюбов, Некрасов і Шевченко в Петербурзі»; революційна дружба братніх народів відображена в картинах «Ленінська «Искра», «1905 рік у Донбасі».
Панно «Переяславская Рада 8/18 января 1654 г.»
Панно «Полтавская битва 1709 г.»
Панно «Пушкин на Украине»
Панно «Чернышевский, Добролюбов, Некрасов и Шевченко в Петербурге»
Панно «Ленинская Искра»
Панно «1905 год в Донбассе»
Друга частина складається з шести картин: «Проголошення В. І. Леніним Радянської влади», «Боротьба за Радянську владу на Україні», «М. І. Калінін і С. Орджонікідзе на відкритті Дніпрогесу в 1932 році», «Тракторна бригада першої МТС», «Народне гуляння в Києві», «Возз’єднання всіх українських земель в єдиній Українській Радянській державі». Отже, картини цього циклу присвячені перемозі Радянської влади, показу росту УРСР - індустріально-колгоспної держави з своєю національною за формою і соціалістичною за змістом культурою.
Панно «Провозглашение Советской власти В. И. Лениным, октябрь 1917 г.»*
* В процессе колебания линии партии это панно авторам пришлось «улучшить»
Панно «Борьба за Советскую власть на Украине»
Панно «Калинин и Орджоникидзе на открытии Днепрогэс»
Панно «Тракторная бригада первой МТС»
Панно «Народное гуляние в Киеве»
Панно «Воссоединение всех украинских земель в едином Украинском Советском государстве»**
** И это панно пришлось ретушировать
Третя частина присвячена показу спільної боротьби і перемоги російського, українського та інших народів СРСР над німецьким фашизмом, показу трудової дружби братніх народів, які будують комунізм під керівництвом Комуністичної партії. Ця тема розкрита в картинах: «Визволення Києва Радянською Армією в 1943 році», «Салют перемоги в Москві у 1945 році», «Соціалістичне змагання металургів Уралу і Донбасу», «Дружба російських і українських колгоспників», «XIX з’їзд - з’їзд єдності Комуністичної партії, Радянського уряду і народу», «Дружба народів СРСР».
Панно «Освобождение Киева Советской армией, 1943 г.»
Панно «Салют победы в Москве 9 мая 1945 г.»
Панно «Социалистическое соревнование металлургов Урала и Донбасса»
Панно «Дружба русских и украинских колхозников»
Панно «XIX съезд - съезд единства Коммунистической партии, Советского правительства и народа»
И ведь что характерно, среди изображенных на панно (слева направо Каганович, Хрущев, Маленков, Сталин, Булганин, Ворошилов, Молотов и Микоян - буквально через 10 лет после открытия станции практически все изображенные, за исключением Ворошилова и Микояна, оказались «врагами») ***
*** Тут впоследствии пришлось заменить все панно, и даже сменить название - «Цветет орденоносная Украина, республика рабочих и крестьян».
Панно «Содружество народов - основа могущества Социалистической родины»
Тематика всіх панно розроблялася з таким розрахунком, щоб кожна пара протилежних пілонів мала сюжети, близько зв’язані змістом, значимістю, характером дій або за часом. Крім того, необхідно було врахувати і характер панно, які знаходяться поруч, встановити деякий внутрішній зв’язок, взяти до уваги різноманітність тематики - воєнної і будівельної, труд і свята - врахувати елементи ліричні, драматичні і т. д.
Весь задум слід було вкласти в композиції, які не повторювали б одна одну щодо конфігурації і колориту, знайти відповідність колориту змістові. Особливі труднощі виникали при розробці композиції, бо ряд композицій будувався на конкретному фактичному матеріалі, наприклад «Переяславська Рада», де портрети і типаж історично обумовлені, а інші композиції зображали не факт, а поняття або події, які мали місце в різний час. Прикладом може бути колективізація сільського господарства. Для цих композицій треба було знайти найбільш типове зображення, де зміст подій можна передати в конкретній і переконливій формі. У ряді випадків вдалося дати ясний чіткий образ, а в деяких інших не вдалося перебороти ілюстративність, що справедливо відзначалось критикою, як недолік.
Враховуючи, що глядачі перебувають на станції метро недовго, вірніше, тільки проходять по залу, де натовп відвідувачів завжди великий, композиції будувались дуже лаконічно, з невеликої кількості фігур.
Порівняно легко було побудувати композиції в тих випадках, коли сам сюжет вимагав невеликої кількості учасників. Але ті композиції, де дія була масовою, становище ускладнювалось. Картуші, на яких розміщені панно, порівняно невеликі: у височину вони мають 250 см, а в найширшій частині - 190 см, внизу - 110 см. Довелося вдатися до ряду композиційних хитрощів, щоб вирішити в єдиному плані панно різноманітні змістом дії, характеру зображень, пейзажу та кількості людей.
Виходячи з того важливого положення, що панно не повинні давати уявлення ілюзії вікна, яке пробиває пілон, ми працювали над побудовою композиції, маючи на увазі саме це завдання. Крім того, необхідність зберегти архітектурний мотив (кольорова вставка на пілоні) вимагала збережений композиційної і кольорової єдності не всьому протязі залу.
Це завдання вирішувалось на основі таких передумов. Усі композиції будувались при активному акцентуванні групи на першому плані з невеликим, лаконічно взятим пейзажем, який розкриває тему і фон неба. Та обставина, що панно були ритмічно зв’язані між собою і мали близькі тони неба, що зв’язує усі картини, - рожевий, жовтуватий і сіруватий кольори - вдалося досягти зв’язку з архітектурною поверхнею пілона і архітектурним простором усього залу в цілому. Колорит усіх картин в натурі теплуватий, м’який, він нагадує колорит українських народних килимів; цей колорит гармонійно пов’язався з теплим тоном мармурового цоколю, сірим тоном гранітної підлоги і жовто-сірим тоном різної орнаментики обрамлення, яке, до речі, за загальним ритмом взаємно пов’язане з основними формами, лініями і масштабами елементів композиції панно.
Особливо складним було завдання - знайти реалістичне рішення композицій, не вдаючись до стилізації під старовину і не збиваючись на просте копіювання станкової картини.
Монтажники А. П. Иванов и А. И. Сизов устанавливают доску с названием станции
Дверь на путевой стене. Табличка с годом постройки (не открытия) станции
Спільна розробка архітектури, пластичних орнаментальних елементів і живопису провадилась у процесі проектування архітектури станцій і під час здійснення його в натурі. Істотне значення для перевірки ескізів мало виготовлення в натуральну величину двох пілонів станції з фанери і гіпсу, де були уточнені всі елементи архітектури цоколю, картуш], арки, люстри і всі композиції панно в масштабі малюнка і в колориті.
Для перевірки композицій всі панно були намальовані на паперу гуашшю і прикинуті в макеті. Вже перша прикндка допомогла встановити масштаби панно, його насичення формами, колорит, висоту і характер орнаментального обрамлення.
На підставі свого досвіду ми вважаємо потрібним рекомендувати архітекторам і художникам користуватися таким методом перевірки своїх пропозицій. Наскільки нам відомо, багато архітекторів, художників і скульпторів переходять одразу від ескізу до виготовлення в натурі. Скільки помилок і розчарувань буває у майстрів, які пішли таким рискованим шляхом виконанім творів, маючи лише абстрактне уявлення про остаточний ефект без попередньої перевірки.
Торцевая стена центрального зала. 1954 год.
Современный вид
Після всієї попередньої роботи по вирішенню тематики ескізів і уточнення всіх композицій в натурі було прийняте рішення - виконувати панно в мозаїці. Можливості, які давала нам у цьому відношенні Москва, наявність кадрів і матеріалів, - усе це дозволило літи на риск (маючи на увазі новизну завдання - близьку видимість картин і велику кількість портретів) - виконати картини методом дрібної кладки: максимальний розмір кубиків смальти 1,5×2 см, мінімальний - 0,4×0,б см. З сорока художників-мозаїстїв, залучених до роботи, більшість складалася з молодих майстрів, які раніш працювали помічниками мозаїстів, і групи випускників спеціальних художніх вузів. Майже всі молоді працівники добре виконали своє завдання і справились із складною роботою, як досвідчені майстри, і в ряді випадків навіть краще (особливо у відчутті емоціональності і правдивості образу, виявленню якого вони підпорядкували кладку мозаїки). Вони не були в полоні імітації старовинної кладки. Дружній роботі сприяла хороша організація мозаїчної майстерні художнього фонду СРСР на чолі з його керівником Н. Тупициним.
У процесі виконання робіт був проведений ряд експериментів, що дозволило потім прискорити кладку і поліпшити якість мозаїки. Особливо відзначився молодий художник-мозаїст В. Хрищов. З великого колективу мозаїстів, які зробили відмінні набори, слід назвати В. Рибальченка, Ю. Перм’якова, М. Сидорова, В. Фукса, Б. Коріна, Л. Рябова, А. Орловського, Б. Дуковцева, Л. Хаютіну та ін.
Матеріалом для мозаїки була смальта, різні природні камені, мармур і т. д. Були також використані для набору кольорові керамічні плитки, зроблені за рецептурою інституту будівельних матеріалів Академії архітектури УРСР. Ці плитки дуже приємні кольором і фактурою і нагадують деякі кольори мозаїки Київської Софії. Набір мозаїки виконувався на залізобетонних плитах, на цементній основі, який потім монтувався у спеціально встановлені гнізда.
Показовим фактом співдружності українських і російських майстрів мистецтва є те, що в нашій роботі як співавтори взяли участь москвичі - архітектор А. Маров і художник А. Іванов. Поряд з москвичами працював узбецький художник Т. Ахматов. У торці залу, в обрамленні прапорів і орнаментики, стоїть мармуровий барельєф роботи скульптора О. Стемповського.
У виконанні проекту станції брав участь великий колектив метробудівців - будівельників і спеціалістів по обробці. Прекрасно працювали майстри, що відмінно виконали металеве литво для люстр, мармурники І ліпники, які виготовили архітектурні деталі, та багато інших. Уважне ставлення будівельників до авторів проекту виявлялось також у повсякденній підтримці і допомозі, яку нам подавали начальник метробуду М. Губанков і начальник будівництва станції Т. Федорова.
Проектування станції московського метро «Київська-кільцева» - один з важливих етапів роботи Інституту монументального живопису і скульптури.
Ми щасливі тим, що своєю роботою внесли скромний творчий вклад у святкування 300-річчя возз’єднання України а Росією. Особливо радісно для нас те, що ця робота здійснена в нашій рідній столиці - Москві, де тисячі і тисячі глядачів зможуть ознайомитися з творчістю українських архітекторів і художників у співдружності з російськими майстрами. Разом з ними ми створювали значну споруду, яка відбивав віковічну дружбу українського і російського народів.
------
Катонін Є., Мизін О. Станція «Київська-кільцева» московського метро // Архітектура і будівництво. - 1954. - № 3 (9). - травень-червень. - С. 9-13.