відчття, ніби пливеш у повітрі. тобто рухи для того, щоб переміститись у повітряном просторі такі-ж, як у плаванні під водою, але відчуття саме польоту.
" А ще, чи пам'ятаєте зі свого дитинства оті хвилини, коли почувалися особливими, коли здавалося, що світ належить вам?"
в селі, коли починалась буря, всі йшли з городу. дощу ще немає , вітер стихає, небо стає темно-фіолетовим, ти знаєш, що зараз почнеться злива, вітер буде гнути тополі, небо розриватимуть блискавки. сідаєш на велосипед, і відїжджаєш якнайдалі від села, а коли таки починається, їдеш назад по асфальтованій дорозі, вздовж якої ростуть тополі, серед полів. ейфорія в чистому вигляді
О, у мене дуже подібні спогади, тільки зазвичай щось подібне переживалося під-час сінокосу.. Теж безкрайні поля, тополі, низькі темні хмари, але в нас ще височезні антени (живемо поруч з радіостанцією), в які раз-по-раз вдаряла блискавка, додому іти далеко, і це був неймовірний кайф - досі подих перехоплює.)))
Comments 4
(The comment has been removed)
А у нас сьогодні вітер з дощем. :)
А коти - вони такі, люблять тихо і несподівано опинятися поруч.))
Reply
(The comment has been removed)
Reply
відчття, ніби пливеш у повітрі. тобто рухи для того, щоб переміститись у повітряном просторі такі-ж, як у плаванні під водою, але відчуття саме польоту.
" А ще, чи пам'ятаєте зі свого дитинства оті хвилини, коли почувалися особливими, коли здавалося, що світ належить вам?"
в селі, коли починалась буря, всі йшли з городу. дощу ще немає , вітер стихає, небо стає темно-фіолетовим, ти знаєш, що зараз почнеться злива, вітер буде гнути тополі, небо розриватимуть блискавки. сідаєш на велосипед, і відїжджаєш якнайдалі від села, а коли таки починається, їдеш назад по асфальтованій дорозі, вздовж якої ростуть тополі, серед полів. ейфорія в чистому вигляді
Reply
Reply
Leave a comment