Щойно телефонувала мама. Вони з Олею - мамою Єви - вже третій тиждень живуть з малою в онкологічному відділенні. Пройшов перший курс хіміотерапії, зараз настав найважчий період - реабілітації. Таких курсів лікарі пророкують ще щонайменше 4-5.
Вже починає випадати волосся. Малеча проводить рукою по голові, а потім здивовано і сумно роздивляється свої білі пасма, які залишаються у долонях. Якщо раніше вона була - навіть під час хімії - доволі жвавою, весь час повзала, гралась, співала, то тепер в основному лежить, помітно, що їй дуже важко.
Через те, що їй всього 11 місяців - а це дуже юний вік для лейкозу - лікарі кажуть, що, скоріше за все, потрібна буде пересадка. Бо якщо станеться рецидив, то другого курсу з 5-6 хімітерапій така малеча не витримає. А це - шалені гроші. Навіть у "братній" Білорусі це 180 тис. доларів. У Європі - від 200 тис. євро. Абсолютно незрозуміло, де брати такі гроші, як шукати донорів кісткового мозку і т.д.
А вдома з моїм братом Максом - татом Єви - її брат-двійнятко Гордій. Вчора у нього піднялась температура, почервоніло горло, викликали швидку, лікарі кажуть - ОРВІ. Тепер йому теж потрібен ще більш уважний догляд. Дідусь і бабуся - батьки Олі, - які весь цей час сиділи з малим, теж мають проблеми: у дідуся загострилось якесь захвоювання, і він тепер лежить вдома з крапельницею.
Приїхала для моральної підтримки родини моя бабуся з Вінничини. Їй теж зараз дуже зле, від надміру хвилювань, напевно...
Просто немає слів. ... ... ...
P.S: донори 4(-) потрібні весь час. Група крові дуже рідкісна... Якщо є можливіть допомогти - ось
інструкції * * *
Досі важко повірити, що все це відбувається з нами, з нашою родиною, з неймовірною дитиною з таким прекрасним іменем - Євангеліна...