Вокруг гора напичканных разной ерундой (а может быть и не совсем ерундой) пакетов, созвездие не менее забитых вещами сумок, опустошенные шкафы и полки, голые кровати, на которых даже нет матрасов. Внутри тебя чувство радости, что время потрачено не зря, и вот он результат: все твои пять лет жизни, разложенные по сумочками, распиханные по пакетикам ( Read more... )

( Read more... )

Как творятся чудеса? Оказывается очень просто. Требуется всего лишь пара совпадений в обстоятельствах и ву-а-ля - ты уже на концерте группы «Океан Эльзы» в фан-зоне с билетом в руках, который стоит 150 гривен. Тебе он достался бесплатно по счастливому стечению обстоятельств, правда, обстоятельства не для всех стеклись счастливо. Увы, такова природа ( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )

Третя година ночі. Вистукуючи на клаві черговий номер зі списку літератури, мимоволі починаєш замислюватись: «А що, саме кажучи, я тут роблю? Яка така незбагненна сила тримає мене біля цього ноутбуку? І ноутбук не мій. І диплом також. І квартиру цю не я знімаю».

Дружба, вона така. Саме вона є причиною мого чергового безсоння. Бажання допомогти ( Read more... )

«Постучалась в дом боль незванная,
вот она, любовь - окаянная.
Коротаем мы ночи длинные,
нелюбимые с нелюбимыми».
Надежда Кадышева
Недавно вместе с моими соседями по комнате смотрели программу «Я стесняюсь своего тела». Ну, как сказать, смотрели. Дима с Кариной смотрели, а я так, заочно слушала. Там была девушка, у которой по всему телу был грибок ( Read more... )

( Read more... )

З самого початку ти любиш його. Усі твої дії спрямовані на його вдоволення. А отже, і на твоє. Тобі подобається усе, що належить йому. Хоча ні. Дещо ти терпіти не можеш, дещо взагалі не переварюєш, на дещо закриваєш очі і миришся. Проте усе інше в нього, як треба. І тобі добре.

Ти бережеш його, але не бережеш себе. Робиш усе для нього. Спочатку ( Read more... )

П’ю каву на балконі. Вітер дмухає на мою чашку, ніби боїться, що я обпечуся. Занадто кава гаряча. А для мене якраз. Сонечко світить. Студенти спішать на пари. А я сиджу і розумію, що ще не лягала спати. І не хочу. І це не через каву. (Хоча, якщо по правді казати, її заслуга тут є також.) Якась всесвітня радість «всеохоплює» мене. Невже це смак ( Read more... )