Трагікомедія Марії Ладо "Дуже проста історія".

Багато відгуків чула про виставу "Дуже проста історія",

і всі вони закінчувались приблизно одним "к-л-а-с-н-а!",

після перегляду, я з ентузіазмом рекомендую виставу всім тим хто ще її не бачив,

і мій відгук закінчується тим самим: "к-л-а-с-н-а!".

Ця "Дуже проста історія" зовсім з непростих. В сюжеті ( Read more... )

Така чудова осінь, хоч на пару днів, проте природа зглянулась і подарувала мить задоволення і шарудіння руденьких листочків під ногами...
Неділя... парк... яскраві барви і листочки які з галасом підкидає дітвора... чарівні обриси заходу над озером і спокійна гладь води...

Субота... сонячний світанок... багато метушні, і колоритна тьотя в ( Read more... )

 Сиджу і тішусь, чому?! Не можу зрозуміти... довкола така дубаріна, що іноді і в голові стає холодно і думати зимно... а тут сиджу і тішусь...

не хочу, холодної осені...
не хочу, дощової осені...
не хочу, болотяної очені...
не хочу...
ХОЧУ бабиного і дідового кольорового, багатого, запашного осінняго сезону...
Хочу щоб павутиння переливалось на сонечку і ( Read more... )

Відкрила сторінку і зрозуміла що я забила, забила на писанину і хоч якісь але висвітлення думок...

Прокрутила в пам'яті минуле, щоб вибрати про що ж написати, і як в старому німому кіно пролетіли картинки-спогади...

А про що ж писати...

Якщо розцінювати час, то його минуло чимало, навіть не тижні, а місяці... але якщо дивитись на все як на слайд-шоу ( Read more... )

Так багато слів, але кому вони потрібні? Тільки сльози і комок в горлі...

Хто почує... хто? та й чи зрозуміє почувши?!

Дзеркало, дорога, вогні, сіль, дощ, страх...

сніжинка на долоні, крапля на сонці...

Кожен сам за себе...

Після дощового тижня і не вірилось що погода буде сприятливою для вело дійства, але обіцянки потрібно виконувати, тим паче коли ці обіцянки перед самим собою, та ще й прогнозують буди активно-насиченими і культурно-пізнавальними.

Першим здивуванням по приїзді була малонаселеність території табору. Минулорічного розмаху, шуму-гаму, пляшок і ( Read more... )

Дякую Тобі, що була в моєму житті...
Дякую Тобі, що наповнювала мої дні...
Дякую Тобі за всі слова...
Дякую Тобі за картопельку з сиром...

Я хочу щоб Ти була щаслива...

І я буду...

Минуле не повернеш, але його можна згадувати з посмішкою...

6 травня 2010 р.

Звичайний собі день, жодних підозр, відкриваються двері, і першим заходить....
заходить БУКЕТИК!!!


жодна мурашка не постраждала


( Read more... )

Давно це було, що я вже й забула коли саме, обіцяла фоточку шарфика-косички))) тому швидше для себе на згадку:


( Read more... )

Неділя, 2 травня, с.Хом'яківка

Сонце світить, припікає, весна в повному своєму розквіті, виблискує чарівною окрасою молодих листочків і цвітінь дерев.


( Read more... )