Я - человек XIX века. Мне нравится думать, что я - человек Возрождения, заниматься множеством искусств одновременно, но мне не хватает того жизнелюбия и огненного творческого духа, который отличал таких людей - и я остаюсь порождением индустриального мира, живущим в клубах пара и дыма заводских машин, хожу в тумане кирпичных закоулков Ист-Энда, а
(
Read more... )
Comments 3
(мовилося про те, шо я надто ввічлива і, зокрема, фіґлі буду розмовляти перша із джентльменами, які мені не представлені)
думаю, тоді було приблизно так само, як і зараз: Прорив у певних сферах науки та техніки на фоні абсолютного бруду, пацюків і епідемій.
от тільки в нас (екс-срср) інтелігенцію добре прорідило на початку ХХст, досі оговтуємося
пс: занурюватися цілком у ХІХст не дуже кортить, бо там роль жінки була переважно декоративна і в наукові товариства їх не пускали - у них була своя пісочниця. Хоча мати змогу жити з прибутку від плантацій, будинків або свічного заводика і займатися улюбленою справою (тими ж науками і техніками) рулить завжди
Reply
"На самом деле за всеми этими прекрасными сценами стоит принципиальное восприятие женщины, как милого малолетнего ребёнка и породистого дорогого животного. Её ценят. Её холят и даже балуют. Ею восхищаются и умиляются ей. Но никому никогда в здравом уме не придёт в голову считаться с ней, как с настоящим человеком."
http://eregwen.livejournal.com/956914.html?thread=23783922#t23783922
Так что единственный выход - быть обеспеченной вдовой.
Reply
Reply
Leave a comment