(no subject)
Моя співробітниця принесла на роботу три баночкі із незрозумілою рідиною.
Одна з баночок була втицьнута мені в добровільно-примусовому порядку. Разом із баночкою я отримала інструкцію.
Отже, в баночкє знаходилося тісто з Почаївської лаври. Тісто повинно було в перший день просто стояти в моєму домі. На другий в нього надо засипати по стакану борошна, цукра та молока. На третій розмішати деревьяною ложкою. На четвертий знов засипати склянкою борошна цукра та молока. А на п"ятий розділити на чотири частини. І одну із чвертей розмішати із сіллю, содою та двома яйцями, після чого запікати.
А три залишених частини передати далі.
Це такий кондитерський лист щастя.
Справа в тому, що, згідно із твердою впевненостю жінок, які запускають цей лист, випіканням цього почаївського хліба можна здійснити будь яке бажання. Треба тільки загадати його з самого початку алгоритму та постійно думати про нього, допоки хліб не буде з'їдений в колі родини.
Найцікавіше, що офіційні представники Православної церкви негативно ставляться до цієї язичницької традиції. В мене теж існують сумніви щодо таких заходів.
Але чому ж я із ентузіазмом першокласниці виконала всі пункти інструкції, випікла хліб і поділилася наступними баночками із своєю подружкою?
По-перше тому, що мені було цікаво скуштувати хліб,який за древньою традицією зберігає дріжжові грибки задля наступного випікання в залишку попереднього тіста.
А по-друге тому, що завдяки цьому нічим не підтвердженому "листу щастя" я надаю надію на здійснення сокровенного бажання ще невідома кільком ланкам людей. Надія - то єдине що тримає нас за межою відчаю.
Одна з баночок була втицьнута мені в добровільно-примусовому порядку. Разом із баночкою я отримала інструкцію.
Отже, в баночкє знаходилося тісто з Почаївської лаври. Тісто повинно було в перший день просто стояти в моєму домі. На другий в нього надо засипати по стакану борошна, цукра та молока. На третій розмішати деревьяною ложкою. На четвертий знов засипати склянкою борошна цукра та молока. А на п"ятий розділити на чотири частини. І одну із чвертей розмішати із сіллю, содою та двома яйцями, після чого запікати.
А три залишених частини передати далі.
Це такий кондитерський лист щастя.
Справа в тому, що, згідно із твердою впевненостю жінок, які запускають цей лист, випіканням цього почаївського хліба можна здійснити будь яке бажання. Треба тільки загадати його з самого початку алгоритму та постійно думати про нього, допоки хліб не буде з'їдений в колі родини.
Найцікавіше, що офіційні представники Православної церкви негативно ставляться до цієї язичницької традиції. В мене теж існують сумніви щодо таких заходів.
Але чому ж я із ентузіазмом першокласниці виконала всі пункти інструкції, випікла хліб і поділилася наступними баночками із своєю подружкою?
По-перше тому, що мені було цікаво скуштувати хліб,який за древньою традицією зберігає дріжжові грибки задля наступного випікання в залишку попереднього тіста.
А по-друге тому, що завдяки цьому нічим не підтвердженому "листу щастя" я надаю надію на здійснення сокровенного бажання ще невідома кільком ланкам людей. Надія - то єдине що тримає нас за межою відчаю.