В замкненому літературному колі зненацька з’явилася віртуальна фігура. Віртуальна, тому що її живцем ніхто не бачив. Жінка. Поетеса. Вона публікувала вірші, з яких ставало зрозуміло, що вона молода, гарна, нещасна. Що вона нащадок древнього роду. Що вона страждає в чужині від нерозділеного кохання та від туги за Батьківщиною.
Маститі літератори, і
(
Read more... )
Comments 5
Але на рахунок віртуалізації-то да, +стопітсот))))
Reply
Reply
Reply
Reply
в среду ввечері точно буду в Київі, можливо й у четверг і в п'ятницю, але не факт
тобто випада унікальна нагода потикати в мене пальцем (не глибоко), аби переконатися, що я не оптичний обман зору і не віртуал
Reply
Leave a comment