слухай, а що це... де це? цікаво і дуже гарно.... чому сварились?( я нарешті виспалась після вчорашнього, зара їхатиму в кісі..треба багато справ всяких вирішити, а не хочеться взагалі ними займатись, але то таке, тижні перед сесією.. доброго ранку =*
Північ чорна, наче вугіль, ходить тінь по площі Юра, в’ються обручами смуги на блискучих сірих мурах. Місяць - таємничий перстень, вправлений у ночі гебан. Будеш в срібнім сяйві мерзти під холодним дахом неба. Відрізнити сам не можеш, що тут привид, а що ява, чи це марево, чи, може, дійсність, наче сон, лукава. Це із скла й музики вежі, це вогонь, що вже не гріє, це останні світу межі, це архітектурні мрії. Північ чорна, наче вугіль, попіл сну на очі сипле, різьбить сріблом в довгі смуги небо, до землі прилипле.
Дзвонить ніч на площі Юра. Хрест неначе ключ могутній. І стає, мов тінь похмура, нерозгадане майбутнє.
Comments 10
чому сварились?(
я нарешті виспалась після вчорашнього, зара їхатиму в кісі..треба багато справ всяких вирішити, а не хочеться взагалі ними займатись, але то таке, тижні перед сесією.. доброго ранку =*
Reply
Reply
ходить тінь по площі Юра,
в’ються обручами смуги
на блискучих сірих мурах.
Місяць - таємничий перстень,
вправлений у ночі гебан.
Будеш в срібнім сяйві мерзти
під холодним дахом неба.
Відрізнити сам не можеш,
що тут привид, а що ява,
чи це марево, чи, може,
дійсність, наче сон, лукава.
Це із скла й музики вежі,
це вогонь, що вже не гріє,
це останні світу межі,
це архітектурні мрії.
Північ чорна, наче вугіль,
попіл сну на очі сипле,
різьбить сріблом в довгі смуги
небо, до землі прилипле.
Дзвонить ніч на площі Юра.
Хрест неначе ключ могутній.
І стає, мов тінь похмура,
нерозгадане майбутнє.
Reply
чий це вірш?
у мене останнім часом поетично хороші дні, звідусюди з"являються вірші, що чіпляють за живе
Reply
Reply
що там з книжечкою до речі, забрали у Оксани?
Reply
Leave a comment