Я б теж дивно раділа, якби когось з жж впізнала у реальному просторі. Не видала б якось напевне себе, але обов'язково щось бовкнула б приємне, або й встромила в руку нашвидкоруч змайстрованого паперового кораблика, чи хоча б якогось льодяника...
Тепер буду знати, що ти любиш льодяники. ) Мене іноді ними пригощають симпатичні мені люди. Сама я цукерки рідко купую. Тому що дуже їх люблю. Так, що не знаю міри в тій любові. Скільки б не купила, поки все не з'їм - не заспокоюсь. От і доводиться любити на відстані. )
В мене з шоколадними та ж проблема надшвидкого поїдання, тому тільки льодяника у сумці й можна інколи знайти. Буває, що такого льодяника передають за естафетою, на рівні відділу на роботі він міг повертатися до першого хазяїна через десяток рук. Із шоколадними подібне значно рідше трапляється))
Клас! Ніколи не чула про кругообіг льодяників. ) У нас не дозволяють їстівного тримати на робочому місці. Тримають, звісно, але тихцем. Не до пригощань свідків. )
Надмірно цікавлюсь, та не залишає мене питання: чи узнала тоді Оранжева курточка, що доставила тобі приємність впізнати її на ескалаторі? Це б теж було приємно.)))
Comments 13
Такий не схожий на тебе пост)
Reply
В мене парковка особливо слабке місце, тому радію і такому. )
Подробиці листом напишу.
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
у нас в сім'ї всі різні. так одразу не згадаю, що у нас такого схожого - сімейного.
Reply
Reply
Reply
Reply
У нас не дозволяють їстівного тримати на робочому місці. Тримають, звісно, але тихцем. Не до пригощань свідків. )
Reply
Reply
Ось тебе я точно не впізнаю в метро.
І ти не можеш бути надмірно якоюсь тем в силу своєї делікатності.
Reply
Leave a comment