Литературная пародия. Антология сатиры и юмора России ХХ века (прочитано)

Nov 08, 2010 12:04

Давно мені цю книжечку подарували, але вона помандрувала по руках, поки дійшла до мене. Із задоволенням прочитав.

Литературная пародия. Антология сатиры и юмора России ХХ века. Том 9. - М.: Эксмо, 2005. - 544 с.

Завдяки різним галкінам петросяничам слово "пародія" отримало незмивний штамп дурного кривляння. Але жанр пародії (у високому виконанні) заслуговує на увагу читачів та дослідників літератури.

Щоб написати якісну пародію, потрібно тонко відчувати стиль первинного тексту, вичленити його основні прикмети та вміло ввести їх у новостворений текст. Логічно, що митець, який здатен на таку тонку стилістичну роботу, з більшим задоволенням напише власний текст, аніж пародію, яка завжди залишається вторинною. Тому жанр існує здебільшого як внутрілітературний, аналогічно до епіграми - як форма літературної гри.

Щодо власне книги: зібрані найвідоміші пародії ХХ століття за авторством В.Короленка, І.Анненського, І.Буніна, О.Купріна, О.Блока, О.Архангельського, М.Зощенка, К.Чуковського, Арго, Л.Карабчієвсього, Ю.Казарновського та багатьох інших.

Пародійовано практично всі "обличчя" російської літератури ХХ століття - від футуристів до шістдесятників. Найцікавіші пародії на Маяковського, Ахматову, Гумільова, Бєдного, Сєвєряніна, Сельвінського.

Укладачі антології мають добрий смак - більшість пародій дуже дотепні та в'їдливі. Єдина суб'єктивна заувага - багато текстів присвячено маловідомим авторам середини ХХ століття.

Особливо цікава добірка "Парнас дибки" Розенберга, Фінкель та Паперної - приклад гри "Як би написали...". Пародіюванні на лад різних авторів (Буніна, Ахматової, Гумільова, Зощенка, Мандельштама, Блока) піддається сюжет "У попа була собака..." та "Жив-був у бабусі сіренький козлик". Аналогічно будується добірка Ю.Левітанського - "Раз-два-три-чотири-п'ять, вийшов зайчик погулять".

Анна Ахматова

Я бедный попик убогий,
живу без улыбок и слез.
Ах, все исходил дороги
со мною немощный пес.

Обветшала грустная келья,
скуден мяса кусок.
И его в печальном весельи
куда-то пес уволок.

И смерть к нему руки простерла...
Оба мы скорбь затаим.
Не знал я, как хрупко горло
под ошейником медным твоим.

Н. Гумилев

I
У истоков сумрачного Конго,
Возле озера Виктория-Нианца
Под удары жреческого гонга
Он свершал магические танцы
Бормотанье, завыванье, пенье,
Утомясь, переходило в стоны,
Но смотрел уже без удивленья
Старый пес - подарок Ливингстона

II
Пестрый сеттер, быстр как ветер,
Всех был преданней на свете,
Не воришка и не трус
Но для старых и голодных
Добродетели бесплодны,
Драгоценней мяса кус
Пестрый пес лежал так близко,
Мяса кус висел так низко,
Над землей всего лишь фут
И открылась в сердце дверца,
А когда им шепчет сердце,
Псы не борются, не ждут

III
Сегодня ты как-то печально глядишь на ковры и обои
И слушать не хочешь про страны, где вечно ласкающий май
Послушай, огни погасим, и пригрезится пусть нам обоим,
Как жрец, разозлившись на пса, смертоносный схватил ассегай.

Помчалось копье, загудя, убегавшей собаке вдогонку,
И, кровью песок обагрив, повалился наказанный пес.
Послушай, - на озере Ньянца, под звуки гудящего гонга,
Жил сеттер голодный и быстрый, и мясо жреца он унес...

С.Маршак

Меж речкой Твид и речкой Спей,
Где вереск и все прочее,
Жил бедный заяц Джон О'Грей,
Отец семьи и прочее.

Хоть был лишен наш бедный Джон
Чинов, наград и прочее,
Зато был шерсти не лишен,
Хвоста, ушей, и прочее.

Однажды, три-четыре-пять,
Позавтракав и прочее,
Он в рощу вышел погулять
И, так сказать, все прочее.

Он был не в бархат разодет,
Как тот бездельник Билли,
Берет с пером и старый плед
Его одеждой были.

При всем при том,
При всем при том,
С безумною отвагой
Махал он весело хвостом,
Как пикой или шпагой.

Но у развилки трех дорог,
Где ельник и все прочее,
Его охотник подстерег
И подстрелил и прочее.

Он взял себе берет и плед,
А пух и прах О'Грея
Трактирщику за шесть монет
Он продал, не жалея.

А тот из Джоновых костей
Сварил бульон и прочее,
И этим потчевал гостей
Под крепкий эль и прочее.
Но все, кто ели тот обед,

И все, кто Джона ели,
Не о трактирщике, нет-нет,
Не об охотнике, о нет -
О Джоне песню пели.

Вот так под старых кружек звон,
И шутки и все прочее,
Был воскрешен наш добрый Джон,
Отец семьи и прочее.

И с той поры уж столько лет,
Как бы воскресший из котлет,
Из супа и все прочее,
Он на Земле живет опять
И раз-два-три-четыре-пять
Выходит в рощу погулять
И, так сказать, все прочее.

Висновок: цікава книга для всіх, повчальна для дослідників літератури. Рекомендується.

книги, читацький щоденник, гумор, сатира, пародія

Previous post Next post
Up