АнтиАнтиутопія. Віктор Пєлєвін, S.N.U.F.F

[archervarius]

Пєлєвіна люблю здавна, в першу чергу - за дотепність та вміння тонко плести натяки у текстах. Цього разу руки дійшли до глумливої антиутопії S.N.U.F.F.

Виктор Пелевин. S.N.U.F.F. (скачати)

Про що. Невідоме майбутнє. Після кількох атомних конфліктів всі багатії втекли із зараженої землі на літаючу над землею кулю-острів - "офшарну зону" Бізантіум, або

Comments

[gonta67]

Як на мене - абсолютно нудний і невдалий роман Пєлєвіна. Таке враження, що його літературні негри писали.

[archervarius]

деякі люди іноді аргументують думку.

[archervarius]

згоден з обома пунктами. але дотепність, ІМХО, витягує. це не детектив.

[nik_adams]

Власне фірмова, добротна, навіть глибока пєлєвінська дотепність єдине, що витягує роман. Вона багато чого варта, твір можна безкінечно розтягувати на цитати, але мені цього виявилося мало і про роман я забув практично відразу, як в інтернеті спав ажіотаж після його виходу у світ. Нічого нового зі СНАФФУ я для себе не взяв. Ідея про "авіапідтримку" вже була обіграна в "Ананасній воді" з дронами (можливо не так стисло сформульована), ідея, що цей світ не можна змінити, можна лише з нього втекти, або стати істотою іншого порядку зустрічається в кожному його творі, а в даному випадку ще й точнісінько повторює епізод з "Ми" Замятіна, коли революціонери підірвали стіну свого математично правильного раю і втекли в ліси, повертаючись до природи. Ідея переписування історії- з "1984". Це тільки те, що я помітив, а я не так вже й багато читав. Також, особисто мені здається, що Віктор Олегович дещо сфальшивив зі своїм хеппі- ендом. Зрештою, всі пєлєвінські герої тим чим і іншим способом в кінці втікають, але ж не так по- голівудські. Це тільки те

[archervarius]

згоден практично з усім. і додам, що сатира аж занадто злободенна (теж традиційно для Пєлєвіна). і ті ж "нетерпилы" через умовно 10 років стануть незрозумілими, як зараз "Омон Ра" для молодого покоління, чи лесеве "їх посилав на хімію єбошить".

водночас густої дотепності, яка наводить геть несподівані і дуже злі "мостики" між фрагментами реальності, вистачає не лише для задоволення від стилю, а і для підтримання інтересу читача. Нової підколки чекаєш практично від кожного абзацу.

про хепі енд теж зауважив. думаю, це глум над жанром антиутопії, яка має закінчитися погано

[nik_adams]

Ага, підтримую. Якось сам про це не подумав. Якщо чесно (тільки нікому не кажіть) фінал мені сподобався. У мене взагалі смаки настільки інфантильні, що аж соромно буває. Та й взагалі, хоч вище Пєлєвіну й дорікали в передбачуваності, але на контрасті навпаки вийшов приємний сюрприз. Всі вже звикли, що хороша книга повинна закінчуватися погано, а тут- хуясь, і лав-сторі з фейєрверком:) Але... Може мені лише здається, та раніше Пєлєвін був душевнішим. Пам'ятаєте, як у "Житті комах": "Если вам стало грустно...". І справді ж, ставало "грустно". А тут- поржали за життя і розбіглися. Мені "Життя комах" взагалі найбільше подобається. Можливо тому, що це було моє перше знайомство з його творчістю і тоді все було нове, свіженьке й незаїзджене. І ті його експерименти з перспективою, коли люди перетворювалися на комах і навпаки. Можливо, композиційно і стилістично воно не таке досконале, як як те ж "Покоління П", але люблю, що тут зробиш.

[a_shes]

Мені якось важко цей роман пішов, може тому, що вимушений був читати похапцем.

Жартів і по-пєлєвінськи дотепних підйобок дуже густо. Але коли намагаєшся розібрати за ними загальну ціль сатири, то або не знаходиш її зовсім за всіми хитросплетіннями жартів, або вони якісь вже занадто обсосані, як на мене. Усе це суспільство споживання, медіатизація, політично-бойовий зміст філософії, еліта і бидло етц.

Не знаю, може я не досить глибоко вчитався.