Відкрите вікно у минуле. Дмитро Малаков. У Києві 50-х
Київ я люблю - і це знання мені дає на хлібушку з ікоркою. І просто так люблю, як місто і місце. Тому з великим інтересом купую і читаю фотоальбоми видавництва "Варто" з серії "Незачинене вікно" про минуле столиці.
У Києві 50-х /Дмитро Малаков. Фотонарис про життя та побут пересічних киян. К.: Варто, 2011.
Ім'я автора додатково зіграло на придбання альбому в класному магазині predmet.com.ua - не так давно купив фотодобірку Малакова про Київ часів війни. "У Києві 50-х" - серйозний гросбух на 288 сторінок, мінімум 1 фото на кожній. Дмитро Малаков зібрав унікальну фотодобірку з численних архівів, доповнивши її знімками із сімейної колекції та замальовками брата Георгія. Причому в книзі мінімум офіційних постановочних фото, більшість світлин - аматорська фіксація пульсу міста та його мешканців.
1948 рік. за Подолом Києва немає
Зміст книги поділений на 2 частини - "містоцентричну" та "людиноцентричну". Перша розповідає про відбудову повоєнного Києва. В 50-х Київ кардинально змінив обличчя - замість руїн модернових споруд центру виросли сталінські будинки, двоповерхову провінційну забудову змінили сучасні будинки, на місці пустирів почали рості нові масиви. Змінився повсякденний побут - у місто прийшло центральне опалення, численні магазини та пункти обслуговування, новий транспорт тощо. Почалася бурхлива міграція з села. І все це - на численних фотовідбитках книги.
50-ті. Тут пізніше буде Співоче поле
Друга частина розповідає про повсякдення 50-х. Тут транспорт, господарство, торгівля, свята, культура та дозвілля киян. Знову-таки - час бурхливих змін, коли розселялися комуналки, відкривалися ресторани, формувалися нові традиції. Дух епохи вловлено чітко: вражають фото, де на центральних вулицях ще можна побачити кінну підводу, а поруч вже риють метрополітен. Вже відносний достаток: кияни на пляжі на моторних човнах, в ресторанах - "Ризьке" пиво в правильних бокалах, в магазинах - торгові автомати з різними товарами. І водночас - ще видно руїни, необлаштовані окраїни, сліди недавньої війни.
Відразу впадає в око загальний оптимізм середини 50-х. Відбудови та новобудови, просторі чисті площі, озеленення, новосілля, аеро- та космоестетика нових автомобілів та автобусів, повоєнний бебі-бум. Зрозуміло (і видно), що він стимульований владою, але і на обличчях помітна радість нового життя. Враження від духу 50-х однозначно приємні та світлі.
Кайфую від такого автобуса
Бонус: пивна культура у книзі. Пан Малаков явно любить пиво, бо про нього у книзі є - і багато. Пивні зали в центрі, пивбари з тирсою на підлозі на окраїнах і однорукий дядя Саша, що торгує на розлив. Смачно!
Правильне споживання правильного пива
Висновок: розкішний фотоальбом, рекомендується людям всім, хто любить Київ.
PS: ще є про 70-ті з цієї серії, stay tuned!
PPS: дочитав і дописав "Бота" Кідрука. Спеціально для "Літакцента", буде синхронно з сайтом 29.11.
У Києві 50-х /Дмитро Малаков. Фотонарис про життя та побут пересічних киян. К.: Варто, 2011.
Ім'я автора додатково зіграло на придбання альбому в класному магазині predmet.com.ua - не так давно купив фотодобірку Малакова про Київ часів війни. "У Києві 50-х" - серйозний гросбух на 288 сторінок, мінімум 1 фото на кожній. Дмитро Малаков зібрав унікальну фотодобірку з численних архівів, доповнивши її знімками із сімейної колекції та замальовками брата Георгія. Причому в книзі мінімум офіційних постановочних фото, більшість світлин - аматорська фіксація пульсу міста та його мешканців.
1948 рік. за Подолом Києва немає
Зміст книги поділений на 2 частини - "містоцентричну" та "людиноцентричну". Перша розповідає про відбудову повоєнного Києва. В 50-х Київ кардинально змінив обличчя - замість руїн модернових споруд центру виросли сталінські будинки, двоповерхову провінційну забудову змінили сучасні будинки, на місці пустирів почали рості нові масиви. Змінився повсякденний побут - у місто прийшло центральне опалення, численні магазини та пункти обслуговування, новий транспорт тощо. Почалася бурхлива міграція з села. І все це - на численних фотовідбитках книги.
50-ті. Тут пізніше буде Співоче поле
Друга частина розповідає про повсякдення 50-х. Тут транспорт, господарство, торгівля, свята, культура та дозвілля киян. Знову-таки - час бурхливих змін, коли розселялися комуналки, відкривалися ресторани, формувалися нові традиції. Дух епохи вловлено чітко: вражають фото, де на центральних вулицях ще можна побачити кінну підводу, а поруч вже риють метрополітен. Вже відносний достаток: кияни на пляжі на моторних човнах, в ресторанах - "Ризьке" пиво в правильних бокалах, в магазинах - торгові автомати з різними товарами. І водночас - ще видно руїни, необлаштовані окраїни, сліди недавньої війни.
Відразу впадає в око загальний оптимізм середини 50-х. Відбудови та новобудови, просторі чисті площі, озеленення, новосілля, аеро- та космоестетика нових автомобілів та автобусів, повоєнний бебі-бум. Зрозуміло (і видно), що він стимульований владою, але і на обличчях помітна радість нового життя. Враження від духу 50-х однозначно приємні та світлі.
Кайфую від такого автобуса
Бонус: пивна культура у книзі. Пан Малаков явно любить пиво, бо про нього у книзі є - і багато. Пивні зали в центрі, пивбари з тирсою на підлозі на окраїнах і однорукий дядя Саша, що торгує на розлив. Смачно!
Правильне споживання правильного пива
Висновок: розкішний фотоальбом, рекомендується людям всім, хто любить Київ.
PS: ще є про 70-ті з цієї серії, stay tuned!
PPS: дочитав і дописав "Бота" Кідрука. Спеціально для "Літакцента", буде синхронно з сайтом 29.11.