Я і велосипед VS болото і бездоріжжя
Якби тим суботнім вечором мені розповіли всі "прєлєсті" ,які мене очікували наступного дня, я б точно задумалась чи варто мені їхати поїхала ще раз,проте, я без зайвих запитань підписалась на цю поїздку то ж відступати було нікуди.
Пацан сказал пацан сдєлал!
А план Барбаросса був таким: машиною доїхати в с. Кевельова що перед с. Кваси (Закарпатська обл.), звідти на велосипедах доїхати до підніжжя г. Шешул, а там буде видно .
З Кевельова до підніжжя Шешула веде стара австрійська дорога
по якій по тихеньку, серпантином, набираєш вистоту, не дорога- а саме задоволення! (Правда, це тепер я так говорю, тоді я ледве доїхала , двотижнева відсутність відповідного фізичного навантаження давалась в знаки). То ж, коли почав накрапати дощ, а потім град, я навіть зраділа що не прийдться вже їхати в гору і попереду буде швидкісний спуск вниз. Негоду перечекали в напівзруйнованому біостаціонарі
і, оскільки почало розпогоджуватись, поїхали далі. Відкрилось другє дихання і все здавалось не так вже й складно, карпатські краєвиди надавали стимул беззупинно рухатись далі.
підніжжя г. Шешул (приблизно 1600 м.)Та іноді, для різноманіття, приходилось змінювати діяльність.
Коли вже, нарешті, відкрилось третьє дихання ми доїхали до підніжжя Говерли до хатини, погода різко почала мінятись, грози і чорне небо на горизонті не додавали оптимізму , навіть промайнула думка що прийдеться ночувати в тій хатині, ця думка особливо нікого не гріла то ж хутко поїхали вниз- в с.Луги. Втікаючи від дощу неслась вниз не зважаючи ні на калюжі , ні на болото, від того всього вщент стерлись задні гальмівні колодки,проте, це не завадило насолодитись спуском. В селі прийшлось приводити себе в людський вигляд і відмивати кілограми карпатського болота з себе та свого двоколісного.
Місцеві дітлахи збіглись подивитись на нас і гуртом кричали нам "хелоу, хелоу" та дуже дивувались коли ми відповідали їм на рідній мові) Луги- ніби забите глухе село , фактично біля кордону, проте дороги там в сто разів кращі, рівні і гладенькі- дітлахи катаються на роліках.
Останні 34 кілометри, по асфальті, до машини дались найтяжче. Четверте дихання все ніяк не приходило, після накручених 53 км. по горах, але все ж таки я зробила це - доїхала змучена, проте надзвичайно задоволена. Отже, в результаті вийшло 87 км.
Маршрут: с. Кевельова-підніжжя г. Шешул-перемичка Петроса і Говерли-підніжжя г. Говерла-с. Луги-с.Кевельова.
Пацан сказал пацан сдєлал!
А план Барбаросса був таким: машиною доїхати в с. Кевельова що перед с. Кваси (Закарпатська обл.), звідти на велосипедах доїхати до підніжжя г. Шешул, а там буде видно .
З Кевельова до підніжжя Шешула веде стара австрійська дорога
по якій по тихеньку, серпантином, набираєш вистоту, не дорога- а саме задоволення! (Правда, це тепер я так говорю, тоді я ледве доїхала , двотижнева відсутність відповідного фізичного навантаження давалась в знаки). То ж, коли почав накрапати дощ, а потім град, я навіть зраділа що не прийдться вже їхати в гору і попереду буде швидкісний спуск вниз. Негоду перечекали в напівзруйнованому біостаціонарі
і, оскільки почало розпогоджуватись, поїхали далі. Відкрилось другє дихання і все здавалось не так вже й складно, карпатські краєвиди надавали стимул беззупинно рухатись далі.
підніжжя г. Шешул (приблизно 1600 м.)Та іноді, для різноманіття, приходилось змінювати діяльність.
Коли вже, нарешті, відкрилось третьє дихання ми доїхали до підніжжя Говерли до хатини, погода різко почала мінятись, грози і чорне небо на горизонті не додавали оптимізму , навіть промайнула думка що прийдеться ночувати в тій хатині, ця думка особливо нікого не гріла то ж хутко поїхали вниз- в с.Луги. Втікаючи від дощу неслась вниз не зважаючи ні на калюжі , ні на болото, від того всього вщент стерлись задні гальмівні колодки,проте, це не завадило насолодитись спуском. В селі прийшлось приводити себе в людський вигляд і відмивати кілограми карпатського болота з себе та свого двоколісного.
Місцеві дітлахи збіглись подивитись на нас і гуртом кричали нам "хелоу, хелоу" та дуже дивувались коли ми відповідали їм на рідній мові) Луги- ніби забите глухе село , фактично біля кордону, проте дороги там в сто разів кращі, рівні і гладенькі- дітлахи катаються на роліках.
Останні 34 кілометри, по асфальті, до машини дались найтяжче. Четверте дихання все ніяк не приходило, після накручених 53 км. по горах, але все ж таки я зробила це - доїхала змучена, проте надзвичайно задоволена. Отже, в результаті вийшло 87 км.
Маршрут: с. Кевельова-підніжжя г. Шешул-перемичка Петроса і Говерли-підніжжя г. Говерла-с. Луги-с.Кевельова.