Через несколько часов день выборов. 2 мысли, не мои, но Стоит задуматься!
Решил копирнуть слова одного одноТвиттерца и мысль Жежешника:
"
Про „вибори” від твіттерянина, який не вклався у 140 знаків
Я навіть не знаю, що мене шокує більше - київські вулиці чи українські вибори.
Мабуть, то все взаємозв’язано. Неадекватний мер не може ні працювати, ні бути звільненим тими, хто його наймав на роботу. Неадекватні кандидати калічать країну спочатку з екранів телевізорів, а потім - калічать кожного особисто своєю діяльністю при владі. Найгірше при цьому те, що крайніми виявляємося ми з вами - ми, хто дозволив себе дурити. Бо ламає тепер ноги-руки на цих зледенілих тротуарах кожен, а не лише той, хто цю біду на свою голову обирав. Ви взагалі в курсі, що таких смертельно слизьких і неприбраних східців, як у київських підземних переходах, годі й шукати в світі? Як і таких громадян, що калічаться, вбиваються, але все одно йдуть на те, що під впливом піар-технологів вважають виборами.
У Твіттері є таке поняття - розфоловити. Це коли людина, яка тебе читала, раптом вирішує, що ти щось робиш не так. Може пишеш забагато, а може замало. А може, у тебе просто інші погляди на політику. І коли від тебе відписуються - тобто тебе розфоловлюють - то це буває трішки шкода. Тому, що ти не знаєш причини. Ну й взагалі - завжди шкода втрачати. Навіть якщо це у твіттері.
А зараз я дуже побоююся, що після цієї писанини мене розфоловить моя держава. Зауважте - не країна, а саме держава. Сподіваюся, ви розумієте, яка між ними різниця? Країну ми любимо. А держави я вже починаю соромитися…
Бо в нашій країні слово „вибори” вже позбавили сенсу. Виборів немає. І раз немає виборів - то й вибору немає.
Є лише бійка піарників і штабістів двох далеко не найкращих кандидатів у президенти, у яких (кандидатів чи у їхніх спонсорів) виявилося чи то найбільше грошей, чи то найбільше адмінресурсу. Що в нашій країні фактично одне й те саме.
Поясню, чому я вважаю, що виборів немає.
Коли ти не можеш сказати „НІ” нав’язаному асортиментові продукції - це не вибори. Це маніпуляції і спекуляції, це „бабло пабіждаєт всьо”, це чортівня якась, але це - не вибори.
Ви розумієте, про що я? Коли людина не може сказати „ні” - це не вибори. Це зґвалтування.
А якщо власть імущі без тіні сорому пишуть закони для себе, а не для країни і не для громадян - це не демократія, а феодалізм.
Якщо за написаними феодалами законами ми не можемо звільнити чиновника, якого найняли керувати столицею - ганьба на наші голови, що допустили створення таких законів. Коли я розказую громадянину Америки про смертельні вулиці в столиці України, він каже - це неможливо. Бо у них за кожну найменшу травму постраждалий судитиметься з містом, поки не витягне грошей не лише за лікування, а й за упущені можливості - такі, як понівечене і зіпсуте життя, втрату родиною годувальника, і так далі. Тому не буває в них таких вулиць. Якщо громадяни можуть розорити владу позовами за погану роботу, то така влада перестає бути там владою, ось і все. А тепер згадаємо мера Києва, і давайте заплачемо всі разом, бо сміятися вже несила. Скажіть, хто ми в цьому випадку?
І хто є такі ми, коли дозволяємо морочити собі голови ілюзією виборів?
Вибирати з двох купок лайна може лише дурень. Дурень, який не розуміє, що лайно взагалі вибирати не треба. Хто ми???
Ми допустили саме такий розвиток подій. Ми з вами, не хто інший. Ці закони написані не для нас - вони написані для себе тими, хто їх писав. За цими законами ми маємо обирати лайно у будь-якому випадку. І ми не можемо сказати - лайна нам не треба, голосуємо проти лайна, і крапка.
Знаєте, насправді вже не має значення, підете ви на вибори чи ні, і за кого саме проголосуєте. Я - не піду. За чехова української поезії голосувати - не хочу, хоч ріжте мене. За брехуху, що свого часу успішно приватизувала грошей у розмірі кількох державних бюджетів (наших з вами грошей, до речі), а тепер робить із себе жанну-дарк української політики - голосувати не можу. Проти всіх - не голосуватиму, бо ця графа не діє так, як має діяти. Таким чином залишається одне - не брати участі в цій битві екстрасенсів, чи то пак кандидатів. Це не ми обираємо. Це вони самі себе обирають. Розумієте?
На жаль, ми таки довели себе до безвибор’я. Це таке нове слово в українській мові, і можете посилатися на мене, якщо вас питатимуть, де ви це слово взяли. Ми позбавили себе голосу ще тоді, коли обрали таких законотворців.
І - увага, це те, що я дуже не хочу говорити, але скажу, бо мовчати далі просто несила - ми створили ситуацію, коли для нас же краще, щоб було гірше. Я поясню.
Якщо брехуха і далі заспокоюватиме нас з телевізора, що все дуже добре, і ми в шоколаді - її не скинуть. Вона вміє пудрити мізки. І ми все далі потопатимемо у лайні.
А якщо геноцид нації (навіть не беру в лапки, це не смішно - це просто клініка вже) за рік доведе нас до краю прірви, то він таким чином стоятиме на цьому краю першим. І або ми його скинемо, зрозумівши, що не можна дозволити так себе дурити, або ми перестанемо бути нацією взагалі. Раз і назавжди.
Так що думайте. У слово „вибори” різний сенс вкладають оті двоє - і решта вся країна.
Вибачте, що так довго, не „по-твіттерськи” написав. Хоча - погодьтеся, що для слова „лайно” 140 знаків буде забагато. І ми з вами у цьому лайні не завтра себе виявимо, не після цього шоу під назвою „вибори”. Ми в ньому вже давно. Уже більше 18 років.
Час вибиратися, люди. Бо вже захлинаємося.
А щоб до мене завтра не чіплялися всякі органи за нібито підбурювання до бойкоту виборів (а вони це вміють - шукати винних не у владі) - я повторюю: я не закликаю не йти на вибори. Я просто пояснюю, що виборів немає як таких. І я просто заявляю, що я не гратимуся в даному випадку в те, чого немає, бо обирати майбутнє країни - це не в комп’ютерні ігри різатися. Все набагато серйозніше.
Це - мій вибір. Перестати брехати собі. А ви - як хочете. Лише пам’ятайте про лайно, котре вже починає діставатися до вашого рота теж. Не лише до мого…"© Matteush 06.02.2010 о 23:57
Вот вам еще один текст для размышлений:
"не підтримую жодного кандидата" и "не пойду голосовать" посвящается
Сегодня мне грустно. В первую очередь от человеческой слабости и непоследовательности. И еще грустно потому что мы легко и без тени сомнения сдаём свои идеалы и свою страну. Каждый день от многих из вас я слышу бред и пустословие про "выбираем из двух зол меньшее", "они одинаковые, какая разница". Вы хоть раз задумались так ли это? Если задумывались и всё равно продолжаете считать что они одинаковые, то вы, как минимум, ничего не понимаете в политике, а, возможно, и не очень обладаете здравым рассудком. Я уверен, что большинство из вас, дорогие украинские читатели, стояли под одними флагами и одним снегопадом зимой 2004-го. Ответьте себе, можно даже и мне, ради чего вы тогда стояли и за кого вы тогда стояли? Неужели только потому что вам импонировал Ющенко как лидер? Не поверю. Тогда мы выбрали президентом слабого и истеричного человека, который ИМХО не достоен пожизненно носить звание Президента Украины. Он предал тех кто стоял рядом, он предал нас с вами, он предал эту страну. И теперь, уходя, он пытается своими коготками уцепится за место во власти и впрыгнуть в проходящий мимо синий поезд, вдруг перепадёт кроха. Почему бы и нет, ведь в синем поезед едет столько его друзей. Спустя 5 лет вы сдались. Вы ОДИН раз попробовали и сдались. Знаете сколько веков и ценой скольких жизней строились западные развитые общества? Я думаю, что даже не представляете. Разные бывали периоды, но они боролись и сейчас борются за своё будущее, а вам лень оторвать жопу от дивана потому что вы один раз постояли с оранжевым флагом, а дяди сверху вам до сих пор не обеспечили золотые горы. Теперь вы обиделись и готовы отдать свою Батьківщину и будущее своих детей в руки человека, не способного отличить поэта от писателя и геноцид от генофонда. Это смешно, но более того что это смешно, это еще и очень печально. Проголосовав против всех или просто отсидев дома завтрашний день, вы сами должны понимать за кого вы де-факто проголосуете. Жители восточных областей живут намного хуже нас, но они завтра пойдут и проголосуют, и проголосуют они "за своих". И диктовать как жить вам, таким нереально умным, талантливым и образованным, будут сварщики и шахтёры из Енакиево, Горловки и Антрацита. Я ничего не имею против представителей этих профессий(и уж, тем более, вообще жителей Донбаса), но глубоко уверен что уровень их образования не позволяет им адекватно оценивать политическую ситуацию и делать разумный выбор. И последнее... Когда вы будете объяснять своим маленьким детям почему они живут в такой жопе, то ни в коем случае не забудьте упомянуть что в день, когда в Украине зэка выбрали президентом, вы грели булки дома на диване. Они должны это знать.
© on_z_road February 6th, 21:34
"
Про „вибори” від твіттерянина, який не вклався у 140 знаків
Я навіть не знаю, що мене шокує більше - київські вулиці чи українські вибори.
Мабуть, то все взаємозв’язано. Неадекватний мер не може ні працювати, ні бути звільненим тими, хто його наймав на роботу. Неадекватні кандидати калічать країну спочатку з екранів телевізорів, а потім - калічать кожного особисто своєю діяльністю при владі. Найгірше при цьому те, що крайніми виявляємося ми з вами - ми, хто дозволив себе дурити. Бо ламає тепер ноги-руки на цих зледенілих тротуарах кожен, а не лише той, хто цю біду на свою голову обирав. Ви взагалі в курсі, що таких смертельно слизьких і неприбраних східців, як у київських підземних переходах, годі й шукати в світі? Як і таких громадян, що калічаться, вбиваються, але все одно йдуть на те, що під впливом піар-технологів вважають виборами.
У Твіттері є таке поняття - розфоловити. Це коли людина, яка тебе читала, раптом вирішує, що ти щось робиш не так. Може пишеш забагато, а може замало. А може, у тебе просто інші погляди на політику. І коли від тебе відписуються - тобто тебе розфоловлюють - то це буває трішки шкода. Тому, що ти не знаєш причини. Ну й взагалі - завжди шкода втрачати. Навіть якщо це у твіттері.
А зараз я дуже побоююся, що після цієї писанини мене розфоловить моя держава. Зауважте - не країна, а саме держава. Сподіваюся, ви розумієте, яка між ними різниця? Країну ми любимо. А держави я вже починаю соромитися…
Бо в нашій країні слово „вибори” вже позбавили сенсу. Виборів немає. І раз немає виборів - то й вибору немає.
Є лише бійка піарників і штабістів двох далеко не найкращих кандидатів у президенти, у яких (кандидатів чи у їхніх спонсорів) виявилося чи то найбільше грошей, чи то найбільше адмінресурсу. Що в нашій країні фактично одне й те саме.
Поясню, чому я вважаю, що виборів немає.
Коли ти не можеш сказати „НІ” нав’язаному асортиментові продукції - це не вибори. Це маніпуляції і спекуляції, це „бабло пабіждаєт всьо”, це чортівня якась, але це - не вибори.
Ви розумієте, про що я? Коли людина не може сказати „ні” - це не вибори. Це зґвалтування.
А якщо власть імущі без тіні сорому пишуть закони для себе, а не для країни і не для громадян - це не демократія, а феодалізм.
Якщо за написаними феодалами законами ми не можемо звільнити чиновника, якого найняли керувати столицею - ганьба на наші голови, що допустили створення таких законів. Коли я розказую громадянину Америки про смертельні вулиці в столиці України, він каже - це неможливо. Бо у них за кожну найменшу травму постраждалий судитиметься з містом, поки не витягне грошей не лише за лікування, а й за упущені можливості - такі, як понівечене і зіпсуте життя, втрату родиною годувальника, і так далі. Тому не буває в них таких вулиць. Якщо громадяни можуть розорити владу позовами за погану роботу, то така влада перестає бути там владою, ось і все. А тепер згадаємо мера Києва, і давайте заплачемо всі разом, бо сміятися вже несила. Скажіть, хто ми в цьому випадку?
І хто є такі ми, коли дозволяємо морочити собі голови ілюзією виборів?
Вибирати з двох купок лайна може лише дурень. Дурень, який не розуміє, що лайно взагалі вибирати не треба. Хто ми???
Ми допустили саме такий розвиток подій. Ми з вами, не хто інший. Ці закони написані не для нас - вони написані для себе тими, хто їх писав. За цими законами ми маємо обирати лайно у будь-якому випадку. І ми не можемо сказати - лайна нам не треба, голосуємо проти лайна, і крапка.
Знаєте, насправді вже не має значення, підете ви на вибори чи ні, і за кого саме проголосуєте. Я - не піду. За чехова української поезії голосувати - не хочу, хоч ріжте мене. За брехуху, що свого часу успішно приватизувала грошей у розмірі кількох державних бюджетів (наших з вами грошей, до речі), а тепер робить із себе жанну-дарк української політики - голосувати не можу. Проти всіх - не голосуватиму, бо ця графа не діє так, як має діяти. Таким чином залишається одне - не брати участі в цій битві екстрасенсів, чи то пак кандидатів. Це не ми обираємо. Це вони самі себе обирають. Розумієте?
На жаль, ми таки довели себе до безвибор’я. Це таке нове слово в українській мові, і можете посилатися на мене, якщо вас питатимуть, де ви це слово взяли. Ми позбавили себе голосу ще тоді, коли обрали таких законотворців.
І - увага, це те, що я дуже не хочу говорити, але скажу, бо мовчати далі просто несила - ми створили ситуацію, коли для нас же краще, щоб було гірше. Я поясню.
Якщо брехуха і далі заспокоюватиме нас з телевізора, що все дуже добре, і ми в шоколаді - її не скинуть. Вона вміє пудрити мізки. І ми все далі потопатимемо у лайні.
А якщо геноцид нації (навіть не беру в лапки, це не смішно - це просто клініка вже) за рік доведе нас до краю прірви, то він таким чином стоятиме на цьому краю першим. І або ми його скинемо, зрозумівши, що не можна дозволити так себе дурити, або ми перестанемо бути нацією взагалі. Раз і назавжди.
Так що думайте. У слово „вибори” різний сенс вкладають оті двоє - і решта вся країна.
Вибачте, що так довго, не „по-твіттерськи” написав. Хоча - погодьтеся, що для слова „лайно” 140 знаків буде забагато. І ми з вами у цьому лайні не завтра себе виявимо, не після цього шоу під назвою „вибори”. Ми в ньому вже давно. Уже більше 18 років.
Час вибиратися, люди. Бо вже захлинаємося.
А щоб до мене завтра не чіплялися всякі органи за нібито підбурювання до бойкоту виборів (а вони це вміють - шукати винних не у владі) - я повторюю: я не закликаю не йти на вибори. Я просто пояснюю, що виборів немає як таких. І я просто заявляю, що я не гратимуся в даному випадку в те, чого немає, бо обирати майбутнє країни - це не в комп’ютерні ігри різатися. Все набагато серйозніше.
Це - мій вибір. Перестати брехати собі. А ви - як хочете. Лише пам’ятайте про лайно, котре вже починає діставатися до вашого рота теж. Не лише до мого…"© Matteush 06.02.2010 о 23:57
Вот вам еще один текст для размышлений:
"не підтримую жодного кандидата" и "не пойду голосовать" посвящается
Сегодня мне грустно. В первую очередь от человеческой слабости и непоследовательности. И еще грустно потому что мы легко и без тени сомнения сдаём свои идеалы и свою страну. Каждый день от многих из вас я слышу бред и пустословие про "выбираем из двух зол меньшее", "они одинаковые, какая разница". Вы хоть раз задумались так ли это? Если задумывались и всё равно продолжаете считать что они одинаковые, то вы, как минимум, ничего не понимаете в политике, а, возможно, и не очень обладаете здравым рассудком. Я уверен, что большинство из вас, дорогие украинские читатели, стояли под одними флагами и одним снегопадом зимой 2004-го. Ответьте себе, можно даже и мне, ради чего вы тогда стояли и за кого вы тогда стояли? Неужели только потому что вам импонировал Ющенко как лидер? Не поверю. Тогда мы выбрали президентом слабого и истеричного человека, который ИМХО не достоен пожизненно носить звание Президента Украины. Он предал тех кто стоял рядом, он предал нас с вами, он предал эту страну. И теперь, уходя, он пытается своими коготками уцепится за место во власти и впрыгнуть в проходящий мимо синий поезд, вдруг перепадёт кроха. Почему бы и нет, ведь в синем поезед едет столько его друзей. Спустя 5 лет вы сдались. Вы ОДИН раз попробовали и сдались. Знаете сколько веков и ценой скольких жизней строились западные развитые общества? Я думаю, что даже не представляете. Разные бывали периоды, но они боролись и сейчас борются за своё будущее, а вам лень оторвать жопу от дивана потому что вы один раз постояли с оранжевым флагом, а дяди сверху вам до сих пор не обеспечили золотые горы. Теперь вы обиделись и готовы отдать свою Батьківщину и будущее своих детей в руки человека, не способного отличить поэта от писателя и геноцид от генофонда. Это смешно, но более того что это смешно, это еще и очень печально. Проголосовав против всех или просто отсидев дома завтрашний день, вы сами должны понимать за кого вы де-факто проголосуете. Жители восточных областей живут намного хуже нас, но они завтра пойдут и проголосуют, и проголосуют они "за своих". И диктовать как жить вам, таким нереально умным, талантливым и образованным, будут сварщики и шахтёры из Енакиево, Горловки и Антрацита. Я ничего не имею против представителей этих профессий(и уж, тем более, вообще жителей Донбаса), но глубоко уверен что уровень их образования не позволяет им адекватно оценивать политическую ситуацию и делать разумный выбор. И последнее... Когда вы будете объяснять своим маленьким детям почему они живут в такой жопе, то ни в коем случае не забудьте упомянуть что в день, когда в Украине зэка выбрали президентом, вы грели булки дома на диване. Они должны это знать.
© on_z_road February 6th, 21:34