Океанський шлях. Національний парк Акадія, жовтень 2015р.
Давно вже мав думку і бажання відвідати один з небагатьох національних парків на східному узбережжі США, а саме Національний парк Акадія (в англійській вимові звучить як Екедіа).
І ось у жовтні 2015 року мені нарешті вдалось це зробити.
Серед 58-ти національних парків, що знаходяться на території США, лише незначна їх кількість зосередженна у східній частині країни. Національний парк Акадія (Acadia National Park), як вже згадувалось, однин з них. Парк розміщенний на декількох островах на півдні штату Meйн (Maine).
Найбільша частина парку розташована на острові Mount Desert Island, що перекладалось би з англійської, як Гора-Пустеля.
Та на справді назва острова має французьке походження.
"Désert" у французькій означає необжитий, незаселений.
А раз так, то назва острова французькою має дещо інший зміст - "Необжитий Гірський Острів"
Парк був заснований у 1916р як національний монумент.
У 1919р отримав статус Національного парку і назву Lafayette National Park, але у 1929 році був перейменований у сучасну його назву.
Національний парк Акадія є досить компактним і займає територію близько 47 453 акрів, що приблизно відповідає 192 кв.км.
Невисокі гори, круті скелясті береги, вигляд на простори Атлантичного океану, нескладні пішохідні маршрути і просто красиві краєвиди роблять цей парк популярним місцем відпочинку.
Згідно статистики служби національних парків США (National Park Service), у 2015р парк Акадія відвідало 2 425 842 відпочиваючих.
3 них близко 142 000 відвідувачів вибрали ночівлю у наметових містечках (camp sites).
У 2014р, парк Акадія займав 9-ту сходинку з усіх 58-ми національних парків США за кількістю відвідувачів.
В цілому парк відкритий цілий рік.
У зимовий сезон, звісно, не всюди можна добратись на авто де це можна зробити літом.
Якщо ж приїжджаєш сюди походити по стежкам, то пішохідний туризм, за наявності відповідного спорядження, теоретично дає доступ до будь-якого куточка парку цілорічно.
День1
У жовтні, у США святкують день Колумба (Columbus day).
Цей день випадає на другий понеділок місяця. Для багатьох він є офіційним вихідним днем, що разом із суботою і неділею дає три вільних від роботи дні.
Я вирішив скористатись цим моментом і поїхав із сімєю у згаданий парк. Віддаль з околиць Нью Йорку до парку десь 950 км. Аби провести більше часу у парку, ми виїхали туди у п’ятницю ввечері.
Заночували десь напівдороги у завчасно зарезервованому готелі, на околиці містечка Lowell, що в 30км від міста Бостон.
У суботу зранку вирушили далі. Ближче обіду, біля міста Бангор (Bangor), з'їхали із швидкісної магістралі на місцеву дорогу 1А, “Bangor” Road, котра вела вже безпосередньо до Акадії.
В цей час в околицях НюЙорка осінь ще майже не помітна а тут вона вже у повній красі.
01)
За вікном пролітає сільська Америка.
02)
03)
Врешті-решт на горизонті з'явилися невеликі гори.
04)
05)
06)
А ще через якийсь час до гір додалась вода.
07)
08)
Кінцевою точкою поїздки було місце для кемпінгу під назвою Чорні Ліси (Blackwoods Campground).
Там ми мали стояти наметом два дні і звідти мали робити радіальні виходи навколо.
Після того як зареєструвались і розмістились на кемпі, ми одразу ж пішли на одне з найпопулярніших місць парку - стежка Океанський Шлях (Ocean Path).
09)
Дійшовши зазначеного місця, очам одразу ж відкрились океанські простори.
10)
11)
12)
Стежка довжиною близько 3.2 км пролягає вздовж скелястого берега від урвища Видри (Otter Cliff) до піщаного пляжу ( Sand Beach)
13)
14)
15)
16)
17)
Суміш гір, скелятих берегів і просторів Атлантичного океану створює неповторні краєвиди.
18)
19)
20)
21)
22)
Якщо є скелі, то знайдуться і скалелази, і не біда, якщо внизу вода.
23)
Простори океану заворожують.
24)
Краєвиди заворожують не лише людей, а й місцевих чайок.
25)
Поряд з Океанською стежкою є одне місце, що особливо притягує відвідувачів парку. Називається воно - Громовита діра (Thunder Hole).
26)
27)
На березі, в одній з скель, є вузький канал з невеликим заглибленням-печерою у кінці, такий собі кам'яний мішок, котрий має приблизно 1-1.5м у ширину і десь 15м у довжину.
Коли хвиля накочується на берег вона попадає у канал, стискаючи повітря у ньому.
Стиснене повітря вириваючись звідти створює звукові ефекти грому. Особливо цікаво спостерігати це місце тоді, коли відбувається приплив, і з океану приходять великі хвилі.
До звуків грому додаються бризки води, що можуть злітати на висоту 12м.
28)
Камм'яно-скелясті береги вкриті великою кількістю хаотичних лінй тріщин і розломів, що утворює цікаві візерунки.
29)
30)
31)
32)
Завершуємо сьогоднішній маршрут на піщаному пляжі.
Перед тим як повернутись на місце ночівлі, роблю ще декілька кадрів.
33)
34)
Повернулись на "базу".
Повечеряли.
Сонце сіло і зійшли зорі.
І тут мене почав точити хробачок, що варто спробувати пофотографувати з берега у зоряну ніч.
Вкладаю своїх у наметі, а сам заводжу авто і їду в напрямку одного з паркінгів що знаходиться поряд зі скелями на самому березі океану.
Що з того вийшло, то можна побачити на декількох фотографіях нижче.
35)
36)
37)
За якийсь час, повернувшись до намету, міцно заснув з почуттям виконаної на той день місії.
Різна статистична інформація котра використана у цій статті взята з офіційного сайту парка Акадія http://www.nps.gov/acad/index.htm
Продовження мандрів Національним парком Акадія тут: Гора Каділак
.