Сижу на белом песке, волны зеленого океана облизывают пальцы ног и от размытой границы горизонта, по бледному небу, красиво, журавлиным клином летят люди в разноцветных банных халатах. Лепота!
Грати себе. Діти грались у війну. Дідусь покликав онука і порадив пограти у мир. Через декілька хвилин внук повернувся і запитав: «А як гратися у мир?» Перемикаючи радіостанції у пошуках новин дідусь думав: «Пора нам перестати воювати, щоб дітвора вчилась грати у мир.» Отих п’ять волосин, що вперто стирчали, мене все більше дратували, а ще більше те, що я не могла доторкнутись до твого волосся і пригладити його. Ну нарешті, принесли каву з тістечками, хоча ти запрошував мене, цитую: «суто на філіжанку кави». - Як твоя робота? - як завжди, серію банальностей почав ти. - Все добре. Зараз працюємо над новим проектом. - Багато грошей треба для реалізації? - Десь тисяч з 28. - Ясно. Думаю, спонсора ви вже знайшли. А як успіхи в навчанні? - Теж все в порядку. Написала вчора статтю на конференцію в Австрії. Дуже сподіваюсь поїхати. Розкажи, як у тебе справи, а то все про мене, та про мене. - У мене теж все гаразд. Як твоє хоббі? Вистачає часу? Ну, навіщо ж так єхидно? Я і так знаю, що для тебе «малювання» - це пуста трата часу. Та й від моєї
( ... )
Comments 2
(The comment has been removed)
Reply
Reply
Leave a comment