Жіноча територія

[batiarka]

Добровільно побувалам на жіночій зоні. Один із найбільш емоційно насичених днів у житті. Спочатку був страх, потім абсолютне невміння сформулювати звичне для будь-якого слідчого запитання про 115 статтю ККУ, себто вбивство. Згодом історичні проходи по в’язниці перетворилися в нереальний біль голови та абсолютне спустошення. Типажі жінок точнісінько

Comments

[yurkoziy]

ого, пізнавально...

[batiarka]

дай Боже, черпати таку інфу тіко з компа)))

[zirvygolova]

мурахи пробігли... а як туда потрапила? ти може журналіст? я теж хотів би!!

[batiarka]

угу. за спеціальністю так. а вже завтра знатиму чи матиму робоче місце))) схема проста - пишеш офіційний запит у департамент виконання покарань (можеш від свого імені), Тобі дають добро, береш посвідку+паспорт - і гайда)

[zirvygolova]

ухти, дякую! як буде робоче місце, то цікаво потім дізнатися де :)

[batiarka]

припускаю, шо не бум канкурєнтами))) але повідомлю. і якшо таки поїдеш, звертайся, дам кілька порад (як художнік художніку) як там знімати. нам не вдалося зазняти увязнених, які самі тягали воду у відрах (бо в Умані така ж ситуація з водопостачанням, як і у Львові) чи по три матраси на брата(((.

[banderivka]

на моєму рахунку одна жіноча і дві чоловічі колонії строгого режиму)
не надто приємні враження після цього.

А як виглядає зсередини ця, в якій ти була? Бо Маринопільська (де була я), на відміну від чоловічих, виглядає як садочок дитячий: малюночки на стінах в коридорах, фіраночки, вазони.

[batiarka]

булам в Умані. а такого поділу вже нема з 2004 року))) це я відти вже така обізнана приїхалам)
мороз по шкірі пройшов, коли ляснули двері при вході (це, мабуть, наслідок перегляду фільмів). дешо ніяково лише на вулиці - коли бачиш вартових і колючий дріт. але немає собак (це заборонено), загороджених територій. а всередині все, мов дивний симбіоз гуртожитка-лікарні: двоповерхові ліжка, купа зелені й протерта до дощок підлога. мабуть, найбільше покарання, окрмі обмеження волі - це відсутність привату. немає взагалі куди подітися арештанткам.

[banderivka]

а я жодного разу не бачила "нар"
мене тільки по адміністративних будівлях водили (актовий зал, кабінети і тд)
жахливе відчуття після того всього(

[batiarka]

ні, для мя були найгіршими самі розмови - постійно намагалася виправдати їх перед ними ж самими. мабуть, я чулася значно некомфортніше, ніж вони.

[ollko]

у мене шось схоже було, коли робив один з перших сюжетів на тб. ще у львові на нта, тоді поїхав у братковичі. спілкуватися з дітьми на очах яких просто рубали (вибач за натуралізм) їхніх батьків було відверто важко. а потім ше оператор затягнув на цвинтар стенд-ап писати... жуть. зате зараз я цинік)

[batiarka]

у мя є версія, шо журналісти, які зара на плюсах роблять білайнівські (чорнушно-жовтушні) новини або люди з дуже міцною психікою або навпаки)))

[ollko]

о то вже точно!!! там не цинізм, там якісь конкретні психічні відхилення превалюють))