Click to view
Click to view
Я уже в Києві. Ось тепер сяду і нормально розповім вам, що вчора відбулося у Львові.
Репортаж у реальному часі:
http://bilozerska.livejournal.com/447966.htmlФото з Марсового поля:
http://bilozerska.livejournal.com/448373.htmlФото з Пагорбу Слави:
http://bilozerska.livejournal.com/448014.html Пара необхідних коментарів до відео: на першому - цілком мирна акція на Марсовому полі. Оці, що з георгіївськими стрічками, кидають квіти через голови міліцейського очеплення. Праві тим часом скандують "Слава Україні! Героям слава!" тощо.
Ми з друзями пішли з Марсового десь о першій, майже певні, що на сьогодні все. І якраз обідали у якійсь кав’ярні, коли почала приходити непевна інформація, що "родінці" з червоними прапорами їдуть чи то на Марсове, чи то на Пагорб Слави. Поколивавшись трохи, ми рвонули на Пагорб Слави.
Я прибігла туди у розпал побоїща, тому на відео не все і не так добре, як хотілося б. Чую крики, бачу скупчення людей і над ними дим від димовухи. З натовпу правих у "космонтавтів", яких я давно стільки не бачила, летить каміння, і вони починають атаку. Коли на тебе пруть ці озвірілі "танки", доводиться рятуватись, щоб не затоптали, а це теж позначається на якості відео :)
Я не все зняла, але все бачила - і каміння, і димовухи, і те, як "беркути" гамселили всіх, хто потрапляв їм під руку. Зрозуміло, це були здебільшого випадкові люди.
Коли закінчилася найактивніша фаза сутички, я залізла на паркан і звідти вже зробила значно кращі фото і відео. Звідти, з підвищення, було видно, що вдалині, у парку, підняті червоні прапори. Саме вони, ясна річ, і стали причиною того, що молодь спробувала прорвати міліцейське очеплення.
Як довго відбувався червонопрапорний мітинг, я сказати не можу. Прапори згорнули приблизно через 5 хвилин після того, як я там з’явилася. Бачила здалеку, як українофоби організованою колоною під охороною міліції відходили з парку до припаркованих поруч автобусів.
Це так, побіжні коментарі. Тепер по суті.
1. Наскільки я встигла відмоніторити, по російських і проросійських ЗМІ пішла інформація про поганих фашистів-націоналістів, які нападали на стареньких ветеранів.
ЦЕ БРЕХНЯ. Я не могла бути всюди одночасно, але з того, що бачила на власні очі, картина ясна. Не тільки на ветеранів (тобто дуже літніх людей з орденами і без), але й на людей різного віку і статі з квітами в руках і георгіївськими стрічками на грудях ніхто не нападав. На Марсовому полі були кілька ветеранів, а решта - саме ці персонажі. Вони ходили безперешкодно по всьому полю, підходили до правих, стояли з ними вперемішку - і ніхто їх особисто не ображав навіть словесно. І єдине, що обурювало носіїв георгіївських стрічок - це те, що міліція очепила поле і не підпускає їх до могил.
Коли місцеві регіонали пішли покладати квіти - їм, звісно, кричали "Ганьба!". Кидання квітів через міліцейську загорожу відбувалося під скандування правих "Бандера наш герой!", "Комуняку на гілляку!" тощо - але не більше.
В атаку, і то на "космонавтів", хлопці пішли, коли зрозуміли, що "родінців", чи хто вони там такі, в автобусах підвезли до самого меморіалу на Пагорбі Слави, і вони розгорнули там червоні прапори - що не тільки заборонив суд, а взагалі є плювком в обличчя львів’янам.
Підкреслюю: всього бачити я не могла, і припускаю, що десь якісь найняті уроди могли спробувати, наприклад, перед камерою побити бабусю. Але я була в обох місцях, де відбувалися основні події, бачила масу людей і їхні настрої, і свідчу, що всі вони мали єдиний намір - не допустити підняття у Львові окупаційного червоного прапору. Не більше.
2. Акція у Львові була нашим програшем. Інша річ, що за таких умов перемоги бути не могло.
У вуличних акціях патріоти можуть перемогти українофобів чи навпаки, коли не втручається влада, тобто - коли величезних загонів "космонавтів" або нема, або вони не отримали чіткого наказу виступити на одній із сторін.
Якщо ж все відбувається згідно заздалегідь розписаного сценарію, то демонстранти нічого не можуть протиставити загонам "космонавтів" - крім вогнепальної зброї та вибухівки, але це означало б початок громадянської війни.
3. Вчора у Львові все відбувалося саме за сценарієм. У ньому було заплановано, що на Марсовому полі сутичок не буде. Міліціонери розслаблено стояли за парканчиком і ні на що не реагували, було видно, що вони втрутяться, тільки якщо почнеться серйозна масова бійка. А приводів для бійки не було, бо не було червоних ганчірок, а нести до могил квіти нікому не заказано.
(А може, інертність міліції була показною - у розрахунку, що "фашисти" нападуть на бабусь із георгіївськими стрічками, а вони, сякі-такі, не напали, і довелося-таки піднімати червоний прапор. Бо сценарій розроблявся у Москві, а вони не враховують нашу ментальність).
Було заплановано, що бійка відбудеться саме на Пагорбі Слави, після обіду, коли люди після шестигодинного стояння під палючим сонцем втомляться і частково розійдуться - хтось піде зовсім, хтось розосередиться між Пагорбом Слави і Марсовим. Не випадково під час бійки було так небагато людей - частина були на Марсовому, частина хто де.
Українофобів, мабуть, свіженьких, невтомлених, бо вони весь цей час каталися в автобусах, привезли просто до меморіалу і дозволили розгорнути червоні прапори. Хоча чого було простіше - якщо влада і міліція не хотіли сутичок, то вони повинні були виконати заборону суду на будь-які політичні масові акції. А саме: організовано, тобто натовпом, до меморіалів нікого не підпускати, а якщо українофоби просочаться по одному і піднімуть червоний прапор, затримати того, хто його підняв. І все. І тиша. Молоді праві постояли б збоку, щоб переконатися, що червоних ганчірок немає, і розійшлися б.
4. ХТО АВТОР ЦІЄЇ ПРОВОКАЦІЇ? Після сутички обурені люди кричали "Ганьба!" голові Львівської облдержадміністрації Михайлові Цимбалюку, і сьогодні він подав у відставку, звинувативши у провокаціях МВС та СБУ. Не знаю, як щодо СБУ, але Могильов вчора довів, що підпорядковується Путіну не через Януковича, а безпосередньо. Адже це, перш за все, була акція на розкол України.
5. НАШІ ПОМИЛКИ. Незважаючи на те, що при такій кількості міліції, яка виконує заздалегідь написаний сценарій, протидіяти цьому сценарію важко, у наших було було повно прорахунків, не допустивши які, ми, принаймні, точно б знали, що зробили все, що могли.
- протидіяти червоним ганчіркам зібралася порівняно мала кількість патріотів. Занадто багато хто розслабився: рішення суду про заборону і взагалі місто Львів, які червоні ганчірки можуть бути у Львові?
Котрий вже раз пишу: наша держава зараз - поза правовим полем, у ній можливо все, і рослаблятися недопустимо.
- втомилися і розслабилися. Якщо вже зібралися/приїхали, то треба було половині до темряви чергувати на одному меморіалі, половині - на другому, і мати постійний зв’язок один з одним. Якщо з’являються українофоби - не підпускати їх до меморіалу. Звичайно, це не означає, що "беркути" не відтіснили б патріотів і не провели б червоноганчірників до меморіалу. Але якщо і там, і там стояло б по п’ять тисяч людей - імовірність цього низька.
- нульова розвідка і поганий зв’язок. Здогадуєтесь, скільки людей знають номер мого телефону і дзвонять мені, коли десь щось починає відбуватися? Так ось, я так само, як і всі, нічого не знала, і на сутичку майже спізнилася.
- взагалі, подію такого масштабу треба розглядати не як привід фанатам відірватися, поскандувати гасла перед міліцейським оточенням і покидатися димовухами - а майже як військову операцію (для нелюбителів - як шахову гру). Прораховувати дії опонента на кілька кроків вперед, приймати несподівані рішення і швидко їх виконувати.