Nov 13, 2011 20:29
Їхала у потязі з дівчиною. Вродлива, ефектна, розумна, впевнена у собі. Вчиться на програміста. Приємний голос, мова така, що заслухаєшся. Зі знанням справи, бо донька медиків, розмовляла на лікарські теми. Відмовилась від пива, запропонованого попутниками. Розповідала, де мріє побувати - доволі цікаві місця, не "попсові", куди хочуть усі.
Фірма, у якій вона працює, має справи із західними країнами, і час від часу найкращих спеціалістів з цієї фірми (до яких моя попутниця поки що не належить) запрошують туди на роботу. Деякі залишаються там назавжди.
І от дівчина мріє навчитися, здобути кваліфікацію і теж емігрувати. І, безумовно, досягне своєї мети - по ній це видно.
Сумно. Це ж дуже поширене явище - наші співгромадяни, у яких щось є - знання, ініціативність, затребувана кваліфікація, наприклад - планують працювати і жити за кордоном. Сто відсотків населення неможливо зробити патріотами - більшість людей все одно житиме в іншій системі координат і цінностей. І якщо ми у найближчі часи не викорінимо наш клятий совок - кращі спеціалісти поїдуть за кордон, а на їхнє місце приїдуть вихідці зі слабкорозвинених країн. А коли еміграція та імміграція досягають певних масштабів - то вже не люди переселяються, а вся країна...
історії з життя,
філософія і психологія