Державна зрада
Ну ось, все й вирішилось. Європа навіть не встигла нам відмовити - наші зеки, злякавшись, що вона погодиться почекати зі звільненням Тимошенко, відмовили їй самі. При цьому навіть не розуміють, що здійснили державну зраду - бо в лексиконі зеків немає такого терміну.
Мабуть, Путін щось пообіцяв. Європейці ж не можуть давати неконтрольовані суми просто на розкрадання, їм же треба звітувати перед виборцями, куди гроші поділи. А Путін - може.
Найбільш прикро те, що нічого тепер не буде. В сенсі, не буде повстання. Не буде Майдану. Не буде багатотисячного обурення.
Не тому, що люди не хочуть до Європи, а хочуть до "мутного союзу". А тому, що людей більше не цікавить політика. Взагалі, будь-яка. Людей дістала брехня, коли одні обіцяють "бандитам тюрми", інші "покращення вже сьогодні", а самі хочуть лише видертися нагору і красти.
От якби проїзд подорожчав одразу вдесятеро - тоді б вийшли. (Янукович їм би щось пообіцяв, і вони б розійшлися, а найактивніші опинилися б за гратами). Але це якщо одномоментно. Якщо ж проїзд подорожчає вдесятеро протягом року - ніхто не вийде.
Краще, ніж коментатор до замітки на "Українській правді" на ім’я Василь Поліщук, я все одно не скажу:
Vasyl Polishchuk _ 21.11.2013 17:29
Меня удивляют сраные демократы. Вы с кем хотели идти в Европу? С шайкой дважды несудимого выродка? Вы о чем пытаетесь договориться в Раде с моральными уродами и отбросами? Сколько потеряно времени! Вместо организации борьбы и акций неповиновения - пустые "базары" и самолюбование у Шустера. Пошли вы все в ж..., дебилы.
Якби весь цей час були акції протесту - справді безкомпромісного протесту, хай навіть не дуже багатолюдного, хай невдалого - що завгодно, крім проплаченого махання прапорами і випускання пари у тих небагатьох, в кому вона ще залишилася - я б сама, певно, днювала і ночувала б у тих наметах чи в тих штаб-квартирах. Як це було у 2004-му і кілька разів пізніше.
А тепер - навіть мені нецікаво, бо я знаю цьому всьому ціну і кінцевий результат - компроміс. А якщо мені нецікаво, що казати про решту наших співгромадян?
Звісно, життя на цьому не закінчується. Попереду обов’язково щось буде. Є тут біля мене люди, які навіть радіють непідписанню угоди, бо думають, що це все закінчиться бойовими діями, за принципом "чим гірше - тим краще". Але я готова вдовольнитися значно меншим: щоб Зек опинився там, де належить бути зеку, а кілька тисяч люстрованих покидьків назавжди втратили право вирішувати людські долі.
Найближче завдання, яке на нас з вами чекає - пережити розгул реакції, тобто, тиск, арешти, обшуки, виклики на допити та інші приємності. І спробувати прибрати зековладу у 2015 році. Бо інакше так вкоріняться, що поганою мітлою не виметеш.