...тому хочу разом з вами розібрати один текстик, а загалом і торкнутися індивідуальних особливостей того, хто його написав.
Цей текстик - петиція до президента України.
Ось вона.
Написав її такий собі Губаєв Марат Ернстович, але не факт, що це є справжнім ім'ям цієї особи
(
Read more... )
По-друге, схоже, персонаж уживає апостроф для відокремлення префіксів (включно з іншомовними), тому такий вжиток таки системний.
По-третє, персонаж користається не латинською "Вікторією", а кирилічною іжицею. Тут вона в сенсі W, як у словах Єѵа, Єѵропа тощо. При чому він так позначає протезу.
По-четверте, дугою він позначає злитне читання приголосних. Зазвичай такі позначки використовують при транскрибуванні вимови.
Коротше, це очевидно фрик, але відносно освічений.
Reply
Reply
Reply
За Вашою логікою, симптоматику будь-якого психічного розладу можна назвати просто набором "нетрадиційних" емоційних, фізичних, поведінкових реакцій. Але симптом вважається саме симптомом, а не просто нестандартним проявом)
Вживання нетрадиційної, як Ви кажете - а насправді це є порушенням прийнятої - орофграфії також є ознакою психічного розладу. Це не мої припущення, а науково доведений факт)
Reply
Наприклад, я й сам відходжу від прийнятої орфографії (пишу в мережі "анеґдот" тощо), однак я розумію, що в документах слід писати лише офіційною нормою. Пан же написав петицію Президенту своїм "дужкописом".
Reply
Ознака місця прояву не є ключовою, на відміну від характеру дії та її усвідомлення.
Коли Ви пишете "анеґдот", то вочевидь усвідомлюєте, що це невірне написання. Він - не усвідомлює, вважає таке написання вірним, тому й петицію так писав. Ось у чому основна відмінність.
Reply
Reply
Leave a comment