Пригоди:D
Другие записи: У мене манія на тести:) | Очередной тест | вчера... | Жара заставляет задуматься (((:
Якось дивно я живу:) То сиджу вдома і дні проходять один за одним, схожі та передбачувані, а то, щось змінюється, приймає нову форму та сенс, і тоді вже дивишся назад і бачиш все в іншому світлі...Позавчора, лягаючи спати, очікувала звичайного дня, а виявилося, що мені треба і зустрітися з друзями, і сходити з мамою в гості... Якось приємно стає на душі, коли отак раптово, несподівано розумієш, що потрібен комусь...
Зустрілася з друзями. Пішли шукати роботу. Прийшли в охвіс:) на Ширшова, там таке сек'юріті, що для організації, що хоче взяти на роботу промоутера, чи розклейника папірців надто серйозно:D Сам охвіс теж видався таким солідним, що підозри на рахунок роботи по розклейці об'яв та роздачі флаєрів закралися кудись у далекі напружені закутки мозку. Сидимо на диванчику, чекаємо когось головного. Приходить така приємна жіночка, питає наші прізвища, ми відповідаємо, як солдатики на плаці. Сидимо далі... гарно так сидимо (диван гарний;)). Тут назбігалася купа жіночок приблизно перед пенсійного та пенсійного віку. Ми захвилювалися: "Вони теж на роботу?! Ми ніби не такого контингенту чекали:) Чи що то за робота така?" Запросили нас на презентація. Щось довго втовкмачували про якусь гарну американську компанію "Nature's Sunshine Products". В результаті виявилося, що та робота той же Ейвон чи Оріфлейм(а також Мері Кей та інша хвігня:)). Ми твердо вирішили для себе, що не будемо продавати американські зубні пасти та харчові добавки наївним українцям і пішли ні з чим.
Зайшли в Мост, купили морозива. Я вхопила якесь шоколадне в гарній упаковці і ми пішли на касу, але коли з мене спитали 10 гривень з копійками за те нещасне морозиво, я вирішила, що це не мій день. Заплатити довелося, адже морозиво вже пробили, але коли я виявила, що воно нічим не відрізняється від морозива в стаканчику по гривні, до того ж ще й тале, не втрималася від сміху та усвідомлення власної дурості.
Потім ми ще повалялися на травичці та упаковках з під шампанського на набережній. Біля нас проходили численні весільні кортежі та п’яні моряки (що у них за свято я так і не виявила).
Десь о третій я була вдома, сіла за комп і в щасливому невіданні просиділа за ним до п’ятої, аж доки не виявила, що запізнююся (чого б це?). Підскочила, взяла речі, пішла на день народження. Привітала іменинницю, все таке. Публіка була нормальна, крім купи родичів моєї подруги. Вони всі мене знають і кожен з них про щось мене питав >_< Хотілося втекти далеко-далеко та сховатися від усього світу. Згодом прийшла й моя мама (як завжди запізнилася, та ще й пішла раніше всіх, справи, бачте:(). Взагалі провела цей вечір у смиренності і янгольській поведінці. В принципі абсолютно нічого цікаво. Прийшла додому, думала хоч телевізор подивися, та й той, зараза, відмовився працювати... посиділа в неті і пішла спати. Перед сном ще раз впевнилася у тому, що це не мій день, коли мені довго не давали заснути рідні. Взагалі день не відрізнявся нічим цікавим, хоча зранку здавався насиченим та сповненим справами.
P.S. Щось я багато написала... Навіть, по суті, ні про що:( Сумніваюсь, що хтось це все прочитає:(
P.P.S. Вчора почала читати "Лоліту" В. Набокова, якщо хтось читав, напишіть свою думку. Поки я вважаю, що це дуже незвична книга і якщо віднестися до неї філософськи, то вона може принести користь. Моя ж мама чомусь категорично вважає її чимось остаточно гнилим (довго не могла підібрати слово, мабуть гнилим - найбільш підходяще з них).