Добро, зло і медіа
Якось в одному інтерв’ю відомий російський журналіст Валерій Панюшкін сказав мені: „Якби Богові треба було нас усіх повбивати, то він би це зробив. Але чомусь натомість придумав оцю всю хитру штуку - життя, яке треба якось пройти, якихось рішень наприймати”. От і живемо. І тут вчимося, граючись, бути людьми.
На ігнатіанських реколекціях, які проводять єзуїти у Хмельницькому, обдумують поняття людяності. Йдеться про те, що бути людиною - це не стала риса, а талант, який можна розвивати або занехаяти. Себто, бути людиною меншою чи більшою мірою. Спитаєте, до чого тут медіа? Як на мене, це невеличкий елемент, складова усього того процесу, що витесує з нас людей.
Гайда гратися!
Чому життя іграшкове? Бо воно тимчасове і закінчується смертю, що мала б нас перепровадити у життя вічне, де все по-дорослому. Люди - як діти. Тут, на планеті Земля, вони вивчають, що таке добро і зло. Роблять помилки, виправляють їх, пробують порушувати правила чи створювати нові. Як діти, спокійнісінько і без комплексів приймають у дарунок повітря і воду, небо і розмаїття рослин. Бавлячись, можуть поламати іграшку. У першу чергу - з цікавості. Власне, якщо проштудіювати творчфість сучасних драматургів і літераторів, цікавість - це єдина цінність життя. Якщо стає нецікаво, то нема сенсу жити. Бо лише цікавість штовхає нас до дії, до занурення у процес з головою. А без цього ми не зможемо бавитися по-справжньому, а відповідно - приймати рішення, робити вибір, примножувати чи применшувати свою людяність.
Роль медіа у Грі
Людина не є первинно доброю чи первинно злою. Усі ці оцінки зі знаками „+” чи „-” розставляє наш розум. Ми, натомість, можемо своєю діяльністю провокувати як позимтивні, так і негативні наслідки. Часто результати дивують нас самих. Творіння схоже на свого творця. Медіа - це справа рук людини. Відповідно, вони теж не є добрими чи злими. Щось відверто погане може повернутися на добро, щось добре - спровокувати негативний результат. Ті ж медіа можуть бути складовою якоїсь велетенської епохальної зміни, що містить у собі як добрі, так і злі елементи.
Наприклад, рух хіппі. Медіа однозначно зіграли велику роль щодо поширення інформації про нього. Як наслідок, і завдяки медіа рух став глобальним, знаковим. Вони запропонували світу цінність простого життя, дружніх відносин, екологічну поведінку, відсутність заборон тощо. Але вони зловживали наркотиками. Але завдяки їх експериментам світ дізнався, до чого ці наркотики можуть призвести. Але вони були страшенно злі на своїх батьків. Але батьки не знали, що робити із життям, яке ставало все більш несправедливим. Що тут однозначно зле чи однозначно добре? Таких прикладів у світі безліч. Про все це ми знаємо завдяки медіа.
Медіа і споживацтво
Чи варто розглядати медіа як засіб маніпулювання людьми та програмування їх на споживацтво? Хто зна. Людина має право вибору і якщо живе усвідомлено, нею не так легко зманіпулювати. Якщо іде на поводу, то їй простіше бути зманіпулбованою і це теж вибір, який варто поважати. Наприклад, я не хочу витрачати час на аналіз всіх існуючих марок пральних порошків. Тому я вибираю піддатися маніпуляції і в магазині купую той, що має знайому назву. Бо мені так зручно. Людина у чомусь, що не є для неї принциповим, легко погоджується на зманіпульованість. Бо життя на стільки інтенсивне, що все обдумувати самому - складнувато.
Та і чи саме споживацтво - це такий уже негатив? Як ми зазначали раніше, головна цінність життя - цікавість. Себто, винайдене і пройдене вже не хвилює нашу кров. Ми хочемо чогось нового. І первинним, як на мене, є цей потяг до незвіданого, а вже потім ми, аби задовільнити свою цікавість, щось винаходимо і придумуємо. Життя стає цікавіше, складніше, ми переходимо з левела на левел. Звісно, без цього всього можна було б обійтися. Але як нудо було б кілька тисячоліть або мільйонів років продовжувати займатись землеробством чи кочівництвом.
Тож, підсумовуючи все, сказане раніше, не шукаймо однозначних ознак добра чи зла у медіа. Або шукаймо. Аби лише не нудитись. Адже нудьга - сестра „униния”, злого і чорного смертельного гріха.