Посеред усього чорного жаху української літератури, що звалилася на мене прямо посеред шкільної лави, я віднайшла один великий палаючий смарагд відчуттів та подиху миттєвостей, який змусив затремтіти найменші порухи моєї душі. Звався він Intermezzo, і тепер заднім числом, я бачу в ньому щось від сартровської «Нудоти» та відчуваю якусь непереборну
(
Read more... )
Comments 6
Reply
Reply
Reply
Reply
Я думала, ты имела в виду форму, а не содержание ;-)
Reply
А эта «литература» благодаря своим черным образам прокралась все-таки ко мне в подсознание, и теперь прочно ассоциируется у меня с чем-то липким, обволакивающим, болотистым , которое потом трудно с себя сбросить.
Reply
Leave a comment