є такий вірш у вєри полозкової чи у кого там "мужчиньі всегда возвращаются". вот істина у тому її вірші. вот треба тобі на світі лише він. у нього самі красіві глаза, руки, ноги етцетре. шо ти тільки не готова для нього здєлать, зірку дістать - це саме льогке, шо може для тебе бути; пташиного молока достать - та це кабанчиком метнуться і все є; і
(
Read more... )
Comments 12
Reply
5+
Reply
Reply
очень Вам рада.
увьі, женщиньі пока не набьют лба на мудаках, не видят нормальньіх. по себе знаю. но часто бьівает уже поздно и хороших невозможно вернуть.
Reply
Не сцать! Прорвемся!
Reply
у тебе чувствується іногда якась нєувєрєнность в собі при пісьмі. це то, шо я бачу через океан. а прідставь собі, шо бачить музчінка, який стоїть перед тобой.
а тепер, коли ти накачала булки, научилася підводити попу пардон стрєлкі і дальше за тєкстом - ти себе почінаєш совіршенно по-другому чувствовати. це, в принципі, обичне явлєніє - візьми будь-яку кніжку по психологію (тіки реальну книжку, а не ту, ізіняюсь, макулатуру яку ти, буває, читаєш) - там тобі чотко написано, шо коли ти приводиш в порядок своє тіло фізічєскі, то приводиш в порядок і псіхічєскі, і начінаєш чувствовати себе увєрєнно. а увєрєнность таку мужчіни бачать і люблять намного більше, ніж модну шубу чи сапогі. бо мужчіни - вони ж такі..ну, ти поняла )
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment