Кондоліза Райс. Коли сім’я і геніальність непоєднувані
Не так давно мене захопив світ "чорних геніїв". Світ Мартіна Лютера Кінга, Стіві Вандера, Майкла Джексона... Будучи нещодавно в Києві, в одній з місцевих книгарень, побачила україномовний переклад мемуарів Кондолізи Райс "Незвичайні звичайні люди" ("Extraordinary, ordinary people").
Це історія її батьків, які жили для неї, і зробили рівною собі з перших днів життя. Мемуар - чудовий посібник для батьків, які хочуть зробити зі своєї дитини генія.
Отже, книга поділилася для мене на три історії.
1. Життя "чорної" сім’ї в жорстокому сегрегованому світі. Їм довелося пройти всі кола пекла, від жорсткого й нелогічного поділу за расами, до "ку-клукс-кланівських" переслідувань (вбивства, побиття, спалення церков). Ось так і не розумієш, чому білі відчувають свою перевагу? У чому ця перевага? Може, то за принципом "виживає сильніший, жорстокіший, черствіший й холоднокровніший"? Якось не додає людині така характеристика гуманності.
"НЗЛ" у першій історії - це боротьба двох людей за достойне життя третього. Кондоліза так і не відчула в дитинстві справжньої дискримінації завдяки батькам, які ніколи не користувалися "подачками" для "чорних", і ніколи не давали доньці відчути свою недовершенність у порівнянні з "білою людиною" (звучить навіть не расистськи, а по-мавпячому).
Батьки поставили настільки високу планку зразкової сім’ї, що дівчині так і не вдалося створити свою. Це той фактор, який вимагає замислитися: чи варто бути ідеальними батьками? чи варто виховувати ідеальну людину?
Дуже поверхово описана діяльність головного борця з расизмом Мартіна Лютера Кінга, і трохи з іншої позиції. Сім’я Райсів була переконана, що "мирні протести", які проповідував борець за рівноправ’я, не такі вже й дієві. Батько Кондолізи, незважаючи на те, що був баптистським священиком, був переконаний у неможливості мирної боротьби з жорстокою і безпринципною дискримінацією.
2. Життя політика. Однієї з небагатьох успішних чорношкірих жінок-чиновників. Вона стала доказом того, що, безумовно, сегреговане суспільство Північної Америки, таки не зможе ігнорувати харизму й талант. Здається, з цим не можливо боротися. Кондоліза - відмінний советолог. Саме тому для американського політикума вона була настільки затребуваною.
3. І третя історія так і залишилася нерозказаною. Історія кохання, шлюбу, сім’ї. Будучи відмінною піаністкою та фігуристкою,будучи генієм совєтології, маючи вроджений дар керівника, Кондоліза так і не познайомила читача зі своїм чоловіком, зі своїми дітьми. На жаль, великі історичні постаті дуже часто залишають сім’ю за бортом. Вона ніколи не була одруженою, і ймовірно, що у свої 62 вже не виносить дитину.
Історії таких людей мене надихають, мені хочеться щось змінювати у своєму житті, але не впевнена, що хотіла б змінити його так! Досягнути усього, не досягнувши головного... Не знаю
Це історія її батьків, які жили для неї, і зробили рівною собі з перших днів життя. Мемуар - чудовий посібник для батьків, які хочуть зробити зі своєї дитини генія.
Отже, книга поділилася для мене на три історії.
1. Життя "чорної" сім’ї в жорстокому сегрегованому світі. Їм довелося пройти всі кола пекла, від жорсткого й нелогічного поділу за расами, до "ку-клукс-кланівських" переслідувань (вбивства, побиття, спалення церков). Ось так і не розумієш, чому білі відчувають свою перевагу? У чому ця перевага? Може, то за принципом "виживає сильніший, жорстокіший, черствіший й холоднокровніший"? Якось не додає людині така характеристика гуманності.
"НЗЛ" у першій історії - це боротьба двох людей за достойне життя третього. Кондоліза так і не відчула в дитинстві справжньої дискримінації завдяки батькам, які ніколи не користувалися "подачками" для "чорних", і ніколи не давали доньці відчути свою недовершенність у порівнянні з "білою людиною" (звучить навіть не расистськи, а по-мавпячому).
Батьки поставили настільки високу планку зразкової сім’ї, що дівчині так і не вдалося створити свою. Це той фактор, який вимагає замислитися: чи варто бути ідеальними батьками? чи варто виховувати ідеальну людину?
Дуже поверхово описана діяльність головного борця з расизмом Мартіна Лютера Кінга, і трохи з іншої позиції. Сім’я Райсів була переконана, що "мирні протести", які проповідував борець за рівноправ’я, не такі вже й дієві. Батько Кондолізи, незважаючи на те, що був баптистським священиком, був переконаний у неможливості мирної боротьби з жорстокою і безпринципною дискримінацією.
2. Життя політика. Однієї з небагатьох успішних чорношкірих жінок-чиновників. Вона стала доказом того, що, безумовно, сегреговане суспільство Північної Америки, таки не зможе ігнорувати харизму й талант. Здається, з цим не можливо боротися. Кондоліза - відмінний советолог. Саме тому для американського політикума вона була настільки затребуваною.
3. І третя історія так і залишилася нерозказаною. Історія кохання, шлюбу, сім’ї. Будучи відмінною піаністкою та фігуристкою,будучи генієм совєтології, маючи вроджений дар керівника, Кондоліза так і не познайомила читача зі своїм чоловіком, зі своїми дітьми. На жаль, великі історичні постаті дуже часто залишають сім’ю за бортом. Вона ніколи не була одруженою, і ймовірно, що у свої 62 вже не виносить дитину.
Історії таких людей мене надихають, мені хочеться щось змінювати у своєму житті, але не впевнена, що хотіла б змінити його так! Досягнути усього, не досягнувши головного... Не знаю