Пригадується спекотний кінець травня 2001 року, коли я стояв на балконі, дивився на неозорі піски перед собою, і втовкмачував у голову чергового вірша чергового українського класика. Їх чогось було особливо багато з 20 століття: Тичина, Симоненко, Сосюра, Стус і іже с німі. Сонце йшло до горизонту, автобуси неквапливо розвозили по домівках ( Read more... )

Зустріти в країні із дивною назвою “Маре:шіа” і не менш дивною столицею “Куара-Румпу:ру” професоршу з Індії, яка говорить російською без акценту, має вимову набагато кращу й чіткішу, ніж у Тимура (хоч із мене російський мовник такий самий, як і правник), і закінчила МҐУ 1989 року - хіба варто дивуватися таким незначним деталям?..

А ще мотоциклісти у ( Read more... )

Інколи мені сниться (точніше, ввижається, бо сни я бачу лиш кілька разів на рік), що я знову опинився сам-один у кімнаті на 37 поверсі велетенського будинку в центрі Куала-Лумпуру, точніше в номері на 4 кімнати і вітальню метрів на 30 (в Японії це площа стандартного помешкання на двох), бо ж будинок одночасно слугує і готелем; здається - бо я там ( Read more... )

 Вчера на станціі Осака у вагон поїзда, що планував собі їхати в напрямку Кіото, зайшов японський (або принаймні азійський)дядечко невизначеного віку, зате із однозначним написом на сніжно-білій футболці, від якої ще й пахло засобом для пом'якшення при пранні (чи як це притомно сказати?). Написано було, вочевидь російською мовою, наступне:
Мишка
Не ( Read more... )

Якщо ввечері в п’ятницю, як, наприклад, учора, вийти на станції Осака лінії JR, піти в напрямку Умедай Скай Біру, будівлі, яку ще називають “садом, що пливе в вишині”, і яка має чудовий оглядовий майданчик під відкритим небом, то зліва від іншої будівлі, торговельно-розважального комплексу Ґуранфуронто Осака (а тут над 9 поверхами магазинів і ( Read more... )

 І молодик, і повен, 
Це я до того, що сьогодні (точніше, вже вчора) був повний місяць, до того ж зараз вересень, а значить - цей місяць найпрекрасніший протягом усього року, і ним треба інтенсивно милуватися. В храмах буддистських і синтоїстських проводять всякі заходи, здійснюють ритуали і місяцем милуються, пересуваючись на човнах по ставках чи ( Read more... )

 Книга з такою назвою останнім часом займає перші рядки продажів в японському Амазоні та книгарнях, і перевидавалася вже кілька разів. Автор - Іноуе Шьо:ічі, професор Міжнародного Центру дослідження японської культури. Народився він в районі Саґано, там неподалік ще відома на все Кіото гора Арашіяма, куди збираються туристи закордонні і японські, ( Read more... )

 Якось я писав, що для кращого знайомства з японською культурою може бути корисним спробувати поочищати рис, бажано пристроєм виробленим в епоху Шьо:ва, в який рис треба класти максимум по 200-300 грам, а не майже по кілограму, як це вміють приймати сучасніші дівайси. Так само в мене була думка (і зараз, їдучи на шінкансені в Токіо, я все більше ( Read more... )

 Відвідав сегодні (насправді на початку червня) місто Кадома, де ми жили цілих три роки, до минулого грудня, аж поки не переїхали туди, де ми є зараз, тобто в місто Суйту. 
Відвідав, бо треба було поновлювати водійські права, а в поліцейських управліннях Суйти та інших довколишніх міст процедура займає забагато часу. В Кадома ж - близько 11 години ( Read more... )

 Отой М-сенсей з кафедри соціології Кіотського університету, який колись пояснив одній магістерці, чому він та інші сенсеї займаються тим, чим вони займаються ("робимо дослідження, бо мені і колєґам це подобається"), написав 6 рядків привітання для жіночки-вільної слухачки кафедри, якій вчера виповнилося 60 років.

Щирі вітання! 
(три рядки ( Read more... )