В ім'я майбутнього врожаю
Поет Дмитро Фальківський, який народився в кобринських Лепесах, став символом "покоління розстріляних чекистів". 16 грудня 1934 року його розстріляли в підвалах Інституту шляхетних панянок в Києві, якій на той момент був будинком республіканського НКВС. Заарештували його як одного з "білогвардійців, які підготувляли терористичні акти проти працівників радянської влади", незважаючи на те, що у роки Громадянської війни поет добровільно пішов служити у кобринський повітовий відділ губернської Надзвичайної комісії і три роки провів у лавах ЧК. За час служби захворів на сухоти і був змушений комісуватися. Сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР присудила 28 «членів» вигаданого чекістами «Об'єднання українських націоналістів», серед них письменників Григорія Косинку, Костя Буревія, Олексу Влизька, Івана Крушельницького і Дмитра Фальківського до розстрілу. У постанові суду було зазначено: "Суд встановив, що більшість обвинувачених прибули в СССР через Польщу, а частина через Румунію, маючи завдання по вчиненню на території УССР ряду терористичних актів. При затриманні у більшости обвинувачених забрані револьвери й ручні ґранати".
Подібних жерт серед прихильників радянської влади було чимало. Іван Таруц з села Блювиничи Берестейського повіту добровольцем вступив до Червоної армії. З липня 1921 року був переведений до органів державної безпеки: служив в Особливому Відділі 1-го Кінного корпусу, Особливому відділі 17 та 15 стрілецьких дивізій, спецвідділенні Подільського губернського відділу ДПУ, Управліннях ДПУ Одеської, Сумської, Харківської областей. В 1933 році Таруц очолив Лохвицьке райвідділення Управління НКВС Полтавської області. Хоча служити лейтенанту довелося "в умовах виключно важких як у відношенні надзвичайно складної політичної обстановки, так і абсолютно недостатньої матеріальної забезпеченості", в 1935 році він отримав догану за низькі показники у викритті контрреволюційних організацій, "викриття ворогів народу". Ось тільки вигадувати фантомних контрреволюціонерів він не хотів: "Роботі я віддавався повністю... Мене звинувачують, що я покровительствував, знаючи про існування контрреволюційної організації, заявляю, що про існування такої організації я не знав і до цього часу про неї не знаю...". Слідчим стало відомо, що родина Таруців, за вийнятком Івана, повернулася на батьківщину, тому його звинуватили в шпигунстві на користь "польської розвідки", але вироку суду в цій надуманій справі він не дочекався ... . Арештованого лейтенанта 22 лютого 1938 направили до спецкорпусу Київської в'язниці. Почалися допити, після одного з них Іван Таруц повернувся у камеру на носилках, в нього були вибиті усі передні зуби. Під ранок наступного дня, 15 березня 1938 р., він помер від «паралічу серцевої діяльності».
В 1893 році в селі Дольськ Пинського повіту народився майбутній депутат Верховної Ради СРСР, нарком внутрішніх справ Кабардино-Балкарській АРСР, начальник 10-го тюремного відділу ГУДБ НКВС СРСР Микола Грицюк (Антонов). В ЧК він служив з 1921 року. Займав різні посади на в органах державної безпеки в Україні та на Кавказі. З 1929 року до 1937 року очолював ДПУ і НКВС Кабардино-Балкарії. Його арештували 23 жовтня 1938 року. Засужджений до розстрілу і розстріляний 22 лютого 1939 року.
Грицюк був одним з кількох керівників Поліського повстання 1918-19 рр. на Пинщині та Дубровиччині у підтримку радянської влади, знищених НКВС. В 30-і роки в СРСР розстріляли колишні повстанці Степан, Сергій і В’ячеслав Лясковці, Тихон і Захар Розини, Омелян Шевчук, Єремій Шеремета, Федір Козубовський.
Більша частина згаданих берестейців опинилася в Радянському Союзі саме тому, що на їх батьківщині була встановлена польська влада, з якою вони воювали, а дехто встиг побувати в польській тюрмі, але не зважаючи на це, їх цинічно звинувачували саме у шпигунстві на користь Польщі. За "польською справою" в СРСР засуджено 140 тисяч осіб.
...
Добро дівчатам із серпами:
Їх жерви плакати не вміють...
Снопи кладуться за снопами,
Лише серпи блищать, як змії.
А я?
Я теж косити мушу
В ім'я майбутнього врожаю,
І жах один, що жертви душу -
Подумать тільки - душу мають...
І стане гірко-гірко в серці:
- А може, й тут волошки сині?
Та чи ж побачиш в буйнім герці,
Де винуваті, не невинні?
А так - усе до болю просто...
Рука пером сім раз чирикне,
І вийде слово просте: "Розстріл".
(Папір німий...мовчить...не крикне).
А потім прийде сіра північ,
І в камері задзвонить тиша...
А там... "Наган" розбудить півнів...
Земля в крові...
І "він" - не дише.