Толя з Мішуткою вигадали цікавий спосіб гратися з Лего. Вони висипають всі блоки на підлогу і починають будувати "механізм" як Михася його називає. За один раз до механізму можна приєднати тільки один блок чи якусь іншу деталь. Кожен гравець має чекати своєї черги щоб приєднати наступну деталь і знімати чи переставляти деталі інших гравців неможна. В ідеалі треба використати абсольтно всі деталі, що ми маємо.
Здавалося б, невибаглива гра. Але, насправді, дуже вибаглива саме для Михасиного віку. І я просто аплодую Толі за його вигадку. Справа в тому, що останнім часом з Михасиком стало важко грати через те, що він перестав сприймати наші ідеї і побажання. У нього в голові є своє бачення процесу гри і кінцевого результату і, часто, він не дає нам вносити свої побажання чи корегування. З одного боку я радію тому, що син може сам керувати своєю грою, що він вигадує різні цікавинки. Але, з іншого боку, гратися з іншими теж добре було б вміти. І от ця гра, що вигадав її Толя, добре допомогає Михасі відчути те, як можна поєднувати і свої ідеї, і враховувати бажання інших. Плюс, він вчиться притримуватися правил і обмежень та бачить що вони ніяк не впливають на цікавість гри.