І ось настав великий день: мені дали в руку бюлетень

[claudiooj]

Мої батьки познайомилися на виборчій дільниці.
Мама була секретарем виборчої комісії, а тато - агітатором.
Тому день виборів вважався ще й сімейним святом.
На вибори ходили завжди.

Напевно, це передається у спадок, тому що моя дочка теж не прогулює вибори.
Наш ділянка - один з центральних.
На ньому завжди голосував колишній губернатор.
А оскільки ми були трохи знайомі, то, зустрічаючись на виборчій дільниці, він завжди кивав і усміхався.

Було приємно бачити, що займаючи великий пост, людина залишилася людиною.
Коли донька побачила це в перший раз, вона ахнула: "Мамо, ти знаєш губернатора?!"
"Це він мене знає", - пожартувала я.

На виборчій дільниці завжди юрмилися телевізійники.
Одного разу в репортаж потрапила навіть донька.
Але я була здивована, коли цей же репортаж, нібито з місця подій, показали ще раз через кілька років.
Невже було лінь зняти новий?

Загалом, день виборів для мене якось переріс в день спогадів.
А як він проходить у вас?
http://salon-lada.kiev.ua/
Спонсор поста:
http://www.artlebedev.ru/everything/os/250/