Дубно цього року.
Дубно цього року аж ніяк не було у моїх планах, тим більше 16го липня було відкриття виставки. Але все ж таки...Рому підговорила Люда скрипалька на "та приїжджайте потусіть".
Ми відкрили виставку, поговорили з художниками, тяпнули священні 50грам вина на бомондному фуршеті, перекусили і поїхали на Дубнівську трасу. За нами поспіла Юля, котра взагалі не мала їхати і вирішила тільки в останній момент. Добралися швидко на трьох машинах. І завісли в Альті. Зустрічі з острозькими мордами, пиво пиво пиво, файна музика в Альті, купа людисьок, яких в Луцьку за день не побачиш. І вибиті під кінець пробки. Нічоо..співали суто акапелло під гітару))))))
Далі злобна комендантша...котра не хотіла нас всіх пускати в гуртожиток на ночівлю і ми стали фотографом, менеджером і директором гурту Спалені Вітрила. А потім балкони та гітари.
В останній день ми встигли подивитися концерт, поплавати у ставку, з*їздити у Тараканівський форт,і стопом поїхати додому на Луцьк.
Пропилявши 10 з лишнім км пішки, бо вже темніло і ніхто нас не брав, ми спинили дальнобоя з Рожищ і спокійно доїхали додому
Ми відкрили виставку, поговорили з художниками, тяпнули священні 50грам вина на бомондному фуршеті, перекусили і поїхали на Дубнівську трасу. За нами поспіла Юля, котра взагалі не мала їхати і вирішила тільки в останній момент. Добралися швидко на трьох машинах. І завісли в Альті. Зустрічі з острозькими мордами, пиво пиво пиво, файна музика в Альті, купа людисьок, яких в Луцьку за день не побачиш. І вибиті під кінець пробки. Нічоо..співали суто акапелло під гітару))))))
Далі злобна комендантша...котра не хотіла нас всіх пускати в гуртожиток на ночівлю і ми стали фотографом, менеджером і директором гурту Спалені Вітрила. А потім балкони та гітари.
В останній день ми встигли подивитися концерт, поплавати у ставку, з*їздити у Тараканівський форт,і стопом поїхати додому на Луцьк.
Пропилявши 10 з лишнім км пішки, бо вже темніло і ніхто нас не брав, ми спинили дальнобоя з Рожищ і спокійно доїхали додому