Я пролітаю мимо себе, мимо своїх думок, бажань і мрій, намагаюсь себе переконати в їх не влучності, недоречності, прискореності і банальності. На деякий час починаю вірити у ці внутрішні голосочки, що пищать десь з-під плінтуса серця: почекай ще, постривай ще, не спіши, так буде краще, все зміниться, все пройде, прийде, буде, буде, ще буде так як
(
Read more... )
Comments 2
Reply
Reply
Leave a comment