Прилив... Відлив... Затока... Ти мовчиш, по тобі стікає тепле кокосове молоко, воно заливає тобі очі і ти біжиш до океану, лягаєш обличчям у хвилі, чекаєш, поки підбіжу, переверну тебе і буду цілувати, спочатку солодко-солоні очі, потім губи, потім всього, куди встигну, зможу, захочу.. Ти ж увесь мій, всі твої мікрочастинки стеляться хвилями
(
Read more... )