власне це мені розказували старше покоління архітекторів, які тусили в тому кафе. Казали що та пані була ще та штучка))
погоджуюсь що це дійсно цінна пам"ятка. Архітектором був Юліан Захаревич, який гол.корпус Політехніки проектував і ще багато чого. Дуже подобаються його роботи.
Під музей пасувало би саме головне приміщення Крайової, хоча окрім буклетів і фоток я не знаю, що там можна виставляти, щоби було цікаво простим туристам, а не помішаним на всю голову львовофілам (до яких і себе зараховую. Музей має бути рентабельним, і навіть більше того - приносити прибуток.
А от ресторація - це дуже слушно. Тоді перший поверх як і було - гардероб і кухня, або просто кухня, а решта розділити на поверхи комфортної висоти, з гвинтовою драбиною в центрі (тоді планування буде столиковмістким).
Або ще щось таке, чого ніде нема, щоби було фішкою для закоханих (чомусь в голові призначення цього місця виключно для закоханих крутиться).
Отож, що головне приміщення для такого музею завелике, та і заняте воно зараз. А у вежі і фоток можна навиставляти, і експонатиків колоритних. Люди йдуть в кафеху, по дорозі знайомляться з маловідомим для багатьох шматком історії нашого міста.
А взагалі всю верхню терасу Стрийського парку можна використовувати за призначенням, для якого вона створювалася - тобто для виставок. Той же форум видавців можна з часом перевезти туди. Корпуси політехніки віддати під павільйони, плюс вулична торгівля. Заодно і на парк гроші з"являться, впорядкуємо нижню терасу, розчистимо ставок, посадимо нові дерева, виведемо з руїни штучні руїти... Ось такий я стратег.
Це жирний район, де живуть пузаті дядьки. Гадаю, що якшо б це було все так просто, то вежа вже давно би приносила гроші. Тут щось не те. Може спеціально морозять, щоби потім за безцінь забрати "на аварійну реставрацію", або хтось з чиновничків закатив прайс з відкатом в розмірі Крузера.ї
Цікава історія пов’язана з життям вежі у радянські роки. У 1976 році тут відкрили ресторан «Вежа». Він вважався пристойним місцем і не без романтики. По-перше, споруда цікава, наводить на думку про середньовічні замки, по друге - антураж: поряд було симпатичне озерце, місточок. Тепер від озерця залишилася загиджена канава. У ресторану цікава історія. Під час горбачовської «перебудови» ресторан приватизула жіночка на прізвисько Соня Брильянт. Жіночка не лише ресторанним бізнесом займалася, а ще й махінаціями з коштовностями. Відомо, що вона передавала діаманти своїм спільникам в аеропорту специфічним способом - через поцілунки. http://archive.wz.lviv.ua/articles/91687
52000 за місяць чистої оренди, без ремонту. Ну нехай 50, без послуг посередника... Думаю, що будь-який люстраційний комітет ні за що не візьметься лізти в цю мафію, щоби дізнатись про законність приватизації та відповідальність за занедбання пам'ятки.
Comments 13
Reply
Reply
погоджуюсь що це дійсно цінна пам"ятка. Архітектором був Юліан Захаревич, який гол.корпус Політехніки проектував і ще багато чого. Дуже подобаються його роботи.
Reply
Reply
Reply
А от ресторація - це дуже слушно. Тоді перший поверх як і було - гардероб і кухня, або просто кухня, а решта розділити на поверхи комфортної висоти, з гвинтовою драбиною в центрі (тоді планування буде столиковмістким).
Або ще щось таке, чого ніде нема, щоби було фішкою для закоханих (чомусь в голові призначення цього місця виключно для закоханих крутиться).
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
http://archive.wz.lviv.ua/articles/91687
фото зовні та зсередини http://vk.com/wall-24483285_11746
Reply
Дякую, Докторе. Ваші коменти завжди помічні.
Reply
Leave a comment