Стою я вчора на зупинці, коли підходить дядько років 45-и, вдягнений не надто опрятно (ще не як бомж, але вже не як міський житель), з бігаючими очима, як написали б письменники та станом, схожий на післяпохмільний. Підійшовши до мене трохи часу зважувався, а потім каже:
- Тут така справа... не маю грошей на дорогу додому... Чи не могли б ви...?
- А
(
Read more... )