Я й поняття не мав, що він є українською) Читав "Жінку французького лейтенанта" і мені дуже сподобалося, ще хочу "Колекціонера" прочитати, але англійською, і знайти поки не можу.
"Колекціонер" давно екранізований, Вільямом Вайлером, якщо не помиляюся. Але я спершу хочу книжку прочитати.
Дивно, чому серію про Алісу українською не перевидадуть. Мені здається, що вона б добре продавалася, не гірше Стругацьких.
Я би не нахвалював так радянські українські переклади, технічно, може, вони і незлі (хоча чи не застарілі морально - ще те питання, мова же розвивається), але там є значно більша вада - цензура. Фавлз то точно з суттєвими вирізками мав би бути, враховуючи його відвертість. І от цінности в спотвореному тексті я особливої не бачу. Перевидання з додаванням вилучених цензурою шматків - так, варіянт (див. "Короля Мацюся" Абабагаламаги), а те, як Фоліо перевидає - з купюрами - нє, спасибі. Ну і ориґінали ніщо не перевершить.
Для мене всі українські переклади мають значення (більше чи менше - то вже інше питання). Читати в оригіналі, звичайно, добре, але якщо читати тільки в оригіналі, то який тоді сенс у перекладах? Ні, я українець, і хоч я знаю англійську, але коли є хороший український переклад, я читатиму у перекладі на рідну мову.
Я не українець, і взагалі не розумію, яким робом тут національне питання, але читати хочеться, якщо переклад, то бодай адекватний. В чому адекватність українського перекладу, якщо він неповний?
Тим робом, що українцям зазвичай хочеться читати українською, росіянам російською, англійцям англійською.
Кожен переклад - це художній твір, він може бути більш якісним, або менш якісним, але мені все одно цікавий.
У мене взагалі живе три особи: філолог, бібліофіл і читач. Книги колекціонує бібліофіл, і він взагалі не розуміє про що суперечка, бо він збирає книги і розставляє їх по поличками, систематизує, занотовує бібліографічну інформацію і т.д. Він їх не читає. Читач же підходить до них більш диференційовано, коли обирає що почитати. А філологу взагалі паперові книги не потрібні, бо в науковій роботі це незручно - дисертацію я написав, працюючи виключно з електронними текстами. Тому читач може погодитися з критикою поганих перекладів і відмовитися їх читати, але увесь цей запис зовсім не про це) він про старі паперові книжки, про бібліотеку. А бібліографічна цінність книги визначається не якістю перекладу.
Comments 14
Водяничок - таааак, класна книга. Буличова читав по сто разів, пригадую.
Reply
"Колекціонер" давно екранізований, Вільямом Вайлером, якщо не помиляюся. Але я спершу хочу книжку прочитати.
Дивно, чому серію про Алісу українською не перевидадуть. Мені здається, що вона б добре продавалася, не гірше Стругацьких.
Reply
Reply
Reply
Reply
Ну і ориґінали ніщо не перевершить.
Reply
Reply
Reply
Кожен переклад - це художній твір, він може бути більш якісним, або менш якісним, але мені все одно цікавий.
У мене взагалі живе три особи: філолог, бібліофіл і читач. Книги колекціонує бібліофіл, і він взагалі не розуміє про що суперечка, бо він збирає книги і розставляє їх по поличками, систематизує, занотовує бібліографічну інформацію і т.д. Він їх не читає. Читач же підходить до них більш диференційовано, коли обирає що почитати. А філологу взагалі паперові книги не потрібні, бо в науковій роботі це незручно - дисертацію я написав, працюючи виключно з електронними текстами. Тому читач може погодитися з критикою поганих перекладів і відмовитися їх читати, але увесь цей запис зовсім не про це) він про старі паперові книжки, про бібліотеку. А бібліографічна цінність книги визначається не якістю перекладу.
Reply
Leave a comment