О страхе

[dicoobraz]

Я довольно часто думаю о том, чего я боюсь. Страх для меня - это нечто, что тормозит, не дает развиваться, двигаться, жить, если хотите. Наверное, не припомню момента, чтобы я боялась темноты, пауков, змей или еще чего такого. Мои страхи были всегда гораздо менее материальными и более реальными в то же время

Comments

[dicoobraz]

Іноді справа навіть не в призмі минулого, просто час від часу я дивлюсь на людину і можу більш менш точно сказати, чис закінчаться наші відносини. Іноді я можу закрити на це очі, намагаючись повірити, що мені просто здалося. Якщо все йде добре, я можу навіть забути про те, що мені здалося спочатку. А потім зненацька воно таки стається, коли я вже не чекала, коли думала, що все обійшлося.
Тоді я багато думаю, чи було б все інакше, якби з самого початку у мене не промайнула картинка того, як все закінчиться. Але поки що я не знайшла способу зробити так, щоб ці картинки не вистрибували в моїй голові кожного разу.

[chaval]

мм, какая тема

[dicoobraz]

Тому і не пускаю загалом, що в ті рідкісні моменти, коли я не думаю про те, як все вийде, люди залишають діри, навіть прірви. І от що краще в такому випадку: думати і бути готовою до діри, чи не думати і краяти серце потім? Я поки не знайшла підходящого шляху.

Я за тим і тримаюсь весело, щоб ніхто близько не контактував. А чому бачу так, а хто його зна чому. Я й сама цього не розумію.