космос
коли через 32 години - держіспит,
коли ще добрячий жмуток алгоритмів вартує дочитати,
коли мозок протестує і кричить "я це все знаю!",
коли дивуватись із чиєїсь несправності вистачає рівно на 10хв,
коли справи зависають у повітрі не на твою користь,
коли за кілометри відбувається казна-що і розумієш, що такі дурниці уже елемент життя,
коли визріває чергова гіперболізована від несправностей стіна,
коли ти так втомлюєшся, що сил і бажань до вечора та до дому уже не вистачає....
тоді я прийду на кухню, під глибооокий такий і космічний ембієнт відчиню вікно і полечу. далеко так і гармонійно зі всім навколо. у свій космос.
Космос (кольорові олівці, вказівний палець)