Cologne-2010
...або "Пиво - у Мюнхені, а у нас тут п'ють кьольш!" (с) ображений офіціант
Кельн лишив у мене незрозумілі відчуття. З одного боку - Європа! Але з іншого - на третій годині перебування, мені стало ясно, що тут ловити нічого. Тому Кельн не був ключовою подією у цій подорожі. Але про все по-порядку.
Дом - саме так зветься собор, що є символом Кельну і одним із символів Німеччини.
В якомусь із сувенірних магазинів висіли копії фотографій 44-45 року. Де над повністю зруйновним містом, височів незачіплений війною Дом.
Всередині, він не менш величний:
Маючи із чим порвнювати можу заявити, що архітектура нічим не відрізняєтсья від інших міст Німеччини:
Але трапляються і досить цікаві місця, як ось ця брама:
А цей човен - взаглі має дуже оригіналу історію:
Якщо вірити табличці - то в якомусь сивому році (1913, здається) у цьому самому човні гріб міськими дорогами якись дивак. Гріб, судячи зі стану човна, давно. І відсутність води та бруківка - не заважали цьому сміливцю.
Але поліція вирішила, що він порушує спокій і заарештувала дивака, а човен завдяки цьому епізоду - увійшов до історії міста.
Мабуть всюди є така-от стіна "для закоханих":
Що вигідно відрізняє Кельн від того ж, скажімо Мюнхена - так це наявність великої кількості різного роду скульптур, інсталляцій та ін.
Наприклад такий от дядько "охороняє" залізничний міст:
А ці статуї - розкидані по дворах і двориках:
Подейкують, що Кельн - це "місто 12 романських церков". Всі ми не бачили, але ось деякі:
Собор святої Урсули:
Це він же, але із середини:
Не пам'ятаю назви, але цю дзвіницю видно дуже здалеку:
А ще вони там потіно все реставрують і ремонтують. Наприклад, цю химерну будівлю:
Це - вид із набережної річки Рейн на старе місто.
Нічне місто теж вигідно не відрізняється від своїх побратимів, тим більше, що Кельн погано освітлений, тому чимось нагадує борщагу, хоч і дуже готичну.
Звичайно ж, я був на дзвіниці собору - підйом пішки, по вузьких, дуже закручених сходах на висоту близько 95 метів від підніжжя (це близько 30 поверхів!). Думав, що випюну легені десь на п'ятій хвлині підйому. Але воно того варте!
Куди ж без нашого бидла:
(оглядовий майданчик сбору Kölner Dom, Кельн, Німеччина, ЄС)
Хоч би назву столиці державною мовою написали, а то геть сором втратили.
Не можу не згадати і знатний розводняк, який зветься "Музей шокладу".
Я, як і положено бидлу, наївно думав, що за ті 7,5 євросів, які я заплатив за вхід - мене там запросять на дегустацію шоколаду, це як мінімум, а як максимум - ще і з собою надають.
Але я не думав, що жлобсто буде таким феноменальним. Коротше кажучи, якщо хочете побачити музей шоколаду - то на фото зображена оптмальна відсань споглядння:
І якшо ви когось страшно не любите і прагнете, щоб він бездарно витратив десь із десятку євросів і годину свого часу у Кельні - сміливо рекомендуйте цей музей!
Ну а заради закладу із такою назвою - так взагалі варто було летіти до Німеччини:
Алкоголікам дегустаторам на замєтку: всюди, без виключення, кьольш наливають у склянки по 0.2л. Мотивуючи це тим, що він завжди холодний і свіжий. За рахунок того, що випивається це неподобство ледь не залпом - обслуговування в пабах не просто швидке, а просто миттєве. Тому не закальонний в боях, дєцкий організм, може і не помітити, як надегустується до втрати "обліко морале" за якусь годину.
Але, хоч Кельн і красивий, та все ж, вже наступного ранку я їхав зі швидкістю 280 км/год в поїзді.
Їхав на зустріч казці.
Але це буде інша історія...
upd. До речі, про човен я набрехав. Це пам"ять про загибель у бою при Гельголанді корабля S.M. Schiff Cöln, 28 серпня 1914 року.
Соррі що обманув, я не навмисне. Шо почув - те і напарив. Виявилось що всьо зовсім не так.