прочитала твою історію і спробувала уявити, що б я зробила в такій ситуації...я теж чогось постійно кудись поспішаю, можливо б і не помітила дідуся, а може б і помітила, але просто пробігла задумана, можливо навіть про цього дідуся...але навряд чи б підійшла - я ніколи не маю при собі цукерок. а навіть якби були, швидше за все, я б просто не наважилася підійти
Дзвінь, ти молодець, що навіть поспішаючи і, напевно, маючи купу іншого на голові, помічаєш життя навколо
...а мені з голови досі не виходить інший дідусь. якось на краківському ми з мамою закуплялись. і пробігаючи повз один з рядів, я помітила дідуся, який дуже просив продавчиню продати йому виноград на 2 гривні. але вона відмовляла, мовляв, вона не може так відламати гілочку, аби вийшло на дві гривні. а велике гроно заважить більше. і я пройшла повз. замість того, аби підійти і купити цьому дідусеві то ціле гроно винограду, адже він так сильно хотів його... я вже потім подумала про цей простий крок. і ця ситуація досі не виходить в мене з голови... просто треба бути уважнішою...
Comments 2
Дзвінь, ти молодець, що навіть поспішаючи і, напевно, маючи купу іншого на голові, помічаєш життя навколо
Reply
я вже потім подумала про цей простий крок. і ця ситуація досі не виходить в мене з голови...
просто треба бути уважнішою...
Reply
Leave a comment