-
у порожнечу...
Просто короткий монолог. Без адресата, навіть з надією, ба, впевненістю, що той, для чиїх очей призначено, ніколи цього не прочитає.
Склалося так, що немає сенсу говорити кому-небудь те, що я пишу. Бо не передбачається ніякого результату сказаного ані з мого боку, ані з боку потенційного слухача. А тим більше того, хто є причиною цього монологу. ( Read more... ) -
душа навстіж
Словом у тишу байдужу,
Стогоном в серце холодне
Я прошепчу тобі: «Друже»-
Ехом у сиву безодню.
( Read more... ) -
(Untitled)
Когда моя любовь просила хлеба
Под окнами другой - твоей - любви,
Ты медный грошик в пасмурное небо
Смеясь, подбросил и сказал: "Лови!"
( Read more... ) -
(Untitled)
І знову тут... Є що сказати, та нема кому. Шалений день. Шалені нерви. Образи і розчарування. В людях. Тих, що найближче. І знову погляд у порожнечу, ту, що попереду. Шалена злість і... безсилля. Вкотре відчуваю потребу навчитися плювати на людей і їхні почуття... Або хоча б написати вершика чи наквацяти якусь картинку. І не виходить. Буду прозою ( Read more... )
Click to view
