(no subject)
Не перестає дивувати нас мистецтвознавець Оксана Гаврош. І на цей раз пропонує вона пильніше зосередити увагу на соціально-культурному житті Закарпаття 70-80-х років минулого століття й наблизитися до розуміння творчого пориву молодих митців у віднайденні особистої естетики, суб’єктивної метамови порозуміння з часом і суспільством.
«Кінець епохи радянського живопису: як це відбувалося на Закарпатті» об’ємно й намацально відтворює задушливу атмосферу доби соцреалізму, й представляє в «НАШІЙ ГАЛЕРЕЇ» без перебільшення вражаючі роботи Йосипа Чернія та Надії Пономаренко, які засвідчують неухильний й упевнений рух до Великого Зламу. «Поки демократія вповзала до провінції, - каже Оксана Гаврош, - творчий авангард Ужгорода влаштовував різноманітні акції. Безкомпромісно, яскраво, влучно художники заперечували постулати соцреалізму. Мистецтво вже належало їм, а не народу. Тому відстоювання свого права бачити, чути та відображати світ індивідуально і незалежно від уявлень колективу - одна з формальних ознак мистецького руху кінця 1980-х».
замовити паперовий варіант
«Кінець епохи радянського живопису: як це відбувалося на Закарпатті» об’ємно й намацально відтворює задушливу атмосферу доби соцреалізму, й представляє в «НАШІЙ ГАЛЕРЕЇ» без перебільшення вражаючі роботи Йосипа Чернія та Надії Пономаренко, які засвідчують неухильний й упевнений рух до Великого Зламу. «Поки демократія вповзала до провінції, - каже Оксана Гаврош, - творчий авангард Ужгорода влаштовував різноманітні акції. Безкомпромісно, яскраво, влучно художники заперечували постулати соцреалізму. Мистецтво вже належало їм, а не народу. Тому відстоювання свого права бачити, чути та відображати світ індивідуально і незалежно від уявлень колективу - одна з формальних ознак мистецького руху кінця 1980-х».
замовити паперовий варіант