Квиточки. Дизайн.
Гляньмо на деякі особливості проїзних документів квитків:
Це - місячний проїзний у Сан-Франциско. Я не пишу проїзний на всі види транспорту, бо проїзні не на всі види транспорту є реалією місцевою.Втім, ці проїзні дають право на проїзд усім, що належить MUNI (місцева транспортна компанія у Сан-Франциско) та BART (Bay Area Rapid Transit) у межах міста. Про це говорять логотипчики на квитку. Втім, передбачено, що місячними квитками люди користуються постійно, і до чого вони придатні, знають, тому увагу на цьому не акцентовано. Логотип MUNI у вигляді хвилястої лінії ненав'язливо їде повз весь квиток. Ця форма є
впізнаваною, саме у вигляді такої хвилястої лінії зроблені комунальні "стійла" для велосипедів. Наступне - велика чітка літера А. Чому вона велика і це важливо? Бо вхід через передні двері, і проїзний показують на вході. Таку літеру легко видно з сидіння водія аж до зупинки. Існують також S - Senior та Youth Pass, літери якого я не знаю, бо ніколи не бачив. Останні два коштують $15 замість $55 (бабушки теж платять,
за місяць еквівалент 20-60-хвилинної праці дітей-онуків). Senior купують літні люди (від 65 років), Youth Pass - діти 5-17 років та дорослі з СНД, які виглядають на 17 років. На зворотньому боці - інформація з використання і магнитна стрічка (для турнікетів BART). Кольори і назви місяців чітко
видні, проїзні сусідніх місяців радикально відрізняються за кольором. Мінуси - квиток зроблений з папероподібного матеріалу (гнеться, рветься). Найбільший мінус - проїзні продаються у небагатьох місцях, переважно - у квиткових будочках до історичного трамваю, де постійні черги. Прив'язані до певного місяця. Програють порівняно з картою Translink, на яку можна одночасно закидати проїзні і гроші для одинарних поїздок там, де проїзний не діє (а карта діє у всіх Bay Area). Втім, Translink не діє на BART (поки що).
Лот №2 - карта MTA, що у Нью-Йорку. Жодного натяку на Нью-Йорк на самій карті нема. Та й саме метро ніхто не називає metro. Порівняно з картами BART, на яких щоразу турнікет друкує залишок грошей на рахунку, Metrocard програє. Хочеться вставити карту скошеним кутом уперед, а стрілка показує протилежний напрямок (і її майже не видно). Бачив мужика, який неправильною стороною проводив карту разів 10 підряд, а всі навколо з нього перлися щоразу голосніше. Загалом, нічого особливого.
Останній експонат - одноразовий квиток на VTA у Силіконовій (або як дехто каже, Кремнієвій) долині. Зовнішність квитка демонструє крутість простоти. Впадає в очі відсутність надписів шостим шрифтом, десятку голограм і водяних знаків.
Одноразові квитки з Сан-Франциско не покажу, бо їх друкують на рулонах туалетного паперу і вони не зберігаються (та їх беруть лише ті, кому потрібен трансфер).
Це - місячний проїзний у Сан-Франциско. Я не пишу проїзний на всі види транспорту, бо проїзні не на всі види транспорту є реалією місцевою.Втім, ці проїзні дають право на проїзд усім, що належить MUNI (місцева транспортна компанія у Сан-Франциско) та BART (Bay Area Rapid Transit) у межах міста. Про це говорять логотипчики на квитку. Втім, передбачено, що місячними квитками люди користуються постійно, і до чого вони придатні, знають, тому увагу на цьому не акцентовано. Логотип MUNI у вигляді хвилястої лінії ненав'язливо їде повз весь квиток. Ця форма є
впізнаваною, саме у вигляді такої хвилястої лінії зроблені комунальні "стійла" для велосипедів. Наступне - велика чітка літера А. Чому вона велика і це важливо? Бо вхід через передні двері, і проїзний показують на вході. Таку літеру легко видно з сидіння водія аж до зупинки. Існують також S - Senior та Youth Pass, літери якого я не знаю, бо ніколи не бачив. Останні два коштують $15 замість $55 (бабушки теж платять,
за місяць еквівалент 20-60-хвилинної праці дітей-онуків). Senior купують літні люди (від 65 років), Youth Pass - діти 5-17 років та дорослі з СНД, які виглядають на 17 років. На зворотньому боці - інформація з використання і магнитна стрічка (для турнікетів BART). Кольори і назви місяців чітко
видні, проїзні сусідніх місяців радикально відрізняються за кольором. Мінуси - квиток зроблений з папероподібного матеріалу (гнеться, рветься). Найбільший мінус - проїзні продаються у небагатьох місцях, переважно - у квиткових будочках до історичного трамваю, де постійні черги. Прив'язані до певного місяця. Програють порівняно з картою Translink, на яку можна одночасно закидати проїзні і гроші для одинарних поїздок там, де проїзний не діє (а карта діє у всіх Bay Area). Втім, Translink не діє на BART (поки що).
Лот №2 - карта MTA, що у Нью-Йорку. Жодного натяку на Нью-Йорк на самій карті нема. Та й саме метро ніхто не називає metro. Порівняно з картами BART, на яких щоразу турнікет друкує залишок грошей на рахунку, Metrocard програє. Хочеться вставити карту скошеним кутом уперед, а стрілка показує протилежний напрямок (і її майже не видно). Бачив мужика, який неправильною стороною проводив карту разів 10 підряд, а всі навколо з нього перлися щоразу голосніше. Загалом, нічого особливого.
Останній експонат - одноразовий квиток на VTA у Силіконовій (або як дехто каже, Кремнієвій) долині. Зовнішність квитка демонструє крутість простоти. Впадає в очі відсутність надписів шостим шрифтом, десятку голограм і водяних знаків.
Одноразові квитки з Сан-Франциско не покажу, бо їх друкують на рулонах туалетного паперу і вони не зберігаються (та їх беруть лише ті, кому потрібен трансфер).