каво любіт Машо
Колись були анкети в школах, деякі однокласники заводили їх заради одного питання "Каво ти любіш?" або "Хто тєбє нравіца?". Так дивно, шо саме це з дитячих часів залишається незмінним. Іноді мені здається, що чуже особисте життя людей хвилює навіть більше ніж власний кал. Це так весело. От я, бракована, майже завжди в танку щодо чиїхось дипломатичних і прочіх сношеній. І поки я думаю, як і чому з"явилися гриби, інші ведуть стратегічні та тактичні наступи на лямурних фронтах, про які більшсть їхніх знайомих в курсі і вже шлють депеші сарафанним радіо. Я зазвичай отримую дайджести. Таке враження від життя, а шо зробиш.
І моїх усіх цікавить не моє бачення політичної ситуації, не роздуми про вічне або, хоча б, як справи на роботі, а в першу чергу - мойо лічноє щастіє. Частина з них просто помиляється, що при налічії бойфренда, мої думки а-ля "про гриби" або дурнуваті ідеї згорять в гієнні огнєнной. Нє, товариші, якщо людина вже почала перейматися грибами, то, гадаю, на все життя, як не пріскорбно. Інша частина, яку не хвилюють мої думки і справи, а просто нєймьотся знать, шо ж там у Машо є, - теж хороші (без сарказму) люди.
Я розчарую обидві грипи: Машо любить усіх і все. Я навіть люблю гіпертрофований інтерес до інтимних справ інших людей. Не більше, ніж пізнавальні історії, але останніх - так мало, що і дайджести "хто шо з ким" стали для мене лекцією з гендерних відносин. Дуже люблю маму, Фєдю, Лєну, друзів і колєг, коли +16, сонце, закономрності природні і людські - все практично люблю. Обожнюю все красиве - музику, живопис, літературу, танці. А от с лічним - ну не склалося поки що, товаріщі. І на пєрєходний пєріод я собі нікого заводити не збираюсь - я надто добре ставлюся до людей при всій своїй мізантропії, щоб вовлєкать у життя своє когось, щоб скрасіть одіночество. Коли я відчую, що я виключне маю/можу мати відношення до людини, тоді вона зможе "мене мати", якщо зі мною поводяться відповідно. Я по-іншому не хочу.