(Untitled)

[fantocciny]

Ти думаєш, брешу тобі,

Коли вуста мовчать...

...І ти  вважаєш сумнівом

мій мокрий вщент асфальт..

Твої слова поставили

Для мене свій кордон,

Під приводом бажання

Руйнування заборон.

Твої фортеці зведені

Із льоду і троянд...

Мости твої мости розведені

....не повернусь назад...

І знову мінус за вікнами

І знову ти не дзвониш....

До тебе звично йти собі

Дорогами

Comments

[last_lost]

не буду нічого казати...
просто дякую тобі..за те що ти є...
ще по-доброму заздрю тому,кому це адресовано..
(я не напрошуюсь до тебе в шанувальники)
просто пальці набрались пурпурним камінням........
Серце швидко у ритмі забилось..
із під рук полилися солоні..
монітором твоїм розлились..
як по клавішам линуть долоні
догравають арпеджіо дике
в них лунає щось надзвичайне
ніким ще не знане первісно тихе..

[fantocciny]

так приємно) дякую) ти чудово пишеш) мені дуже сподобалось)

[last_lost]

і тобі дякую))радий що тобі сподобалось..
ти інакша...така неяк всі...
кольорова.дійсна.непуста.справжня!!!