(no subject)
Повернула собі трошки самоповаги - провела вихідні у Києві. Працювала черговою на інфоцентрі (перед тим ще збирала сміття, але то недовга праця, там на диво чисто).
Дізналася, що межа моєї працездатності - рівно 35 годин. Думаєте, я молодець? А ніхріна. Дівчинка, яка трудилася поряд, так само без перерви на сон, в останні 7 годин була здатна на розв"язок двоходових задач типу: людина А має дрова, значить треба видзвонити людину Б, яка має машину. А я вже була годна тільки на прості автоматичні задачі.
До моїх задач входило всяке дрібне: прийняти заяви, показати людині, де намет якогось міста, спрямувати до юриста, до медиків, до складу, записати на чергу в лазню, записати у волонтери, прийняти заявку на волонтерів, видзвонити записаних і спрямувати їх туди, де їхні руки потрібні.
Галя сказала, що в Києві я поверну собі віру в людей. Насправді я опинилася в тій точці, де її радше можна було втратити. Бо саме повз мене проходили:
- екзальтовані дідусі, які погрожували особисто залізти на Йолку, бо портрет Тимошенко відірвався з одного кутка, а це наруга, безчестя і іноземці ж фотають!
- божевільні, яким "невидимий голос" сказав, шо треба зробити для порятунку людства.
- поети, які вчора написали вірш, просяться на сцену і обурені, що їх досі не викликали виступати - бо ж саме це порятує людство.
- гопніки, які з гигиканням вимагають, щоб їх записали у нічну варту.
- тітоньки й дядечки, яким треба зустрітися з "самим главним" і негайно, а то вони повернуться додому і знеславлять Майдан, бо ми тут сидимо, як райком партії і нам байдуже до простих людей.
- безліч людей, які приїхали автобусами за кошт невідомо кого і тепер хочуть грошей на зворотній квиток (і на жаль, то були не тільки антимайданівці. Людоньки, ви молодці і герої, якщо їдете туди, але не будьте інфантильні, там ні з ким не будуть носитися, як із немовлям.)
- охайні хлопчики, які не бажають спати "серед бозна-якого народу" на карематах, а вимагають поселити їх на квартирі і поближче до центру.
- жіночки з поближніх квартир, яким заважає шум.
- дядечки й тіточки, які хочуть, аби їм дали посвідчення, що вони були на Майдані, але - у волонтери? на кухню? працювати? нєєєє, нам би посвідчення...
- картину, коли охоронець телефонує: "негайно затримати на території Майдану всякого в білому халаті і в медичній касці, обшукати, якщо знайдете в нього інсулін..."
Але також повз мене проходили:
- виснажені чоловіки, які приходили після світанку, отримували свій папірець на маленький клаптик простору і каремат і йшли трохи поспати після нічної варти на барикадах.
- 13-річні хлопчики, які хотіли бути волонтерами. І не лізли по-дитячому в романтику "запишіть у нічну варту", а тверезо просили якогось діла.
- волонтери, які реагували на дзвінки в будь-який час дня і ночі і приходили, куди треба - на польову кухню, до медиків, в тепло, в холод.
- люди, які ділилися, чим могли і просто мовчки йшли, не чекаючи захоплень і подяк.
І це в дні апатії і спаду активності. І їх було стільки, що віра в людство не втрачена.
А, ще... нещодавно пробігала схема, хтось із френдів радів, що Запоріжжя в переліку міст, які найактивніше підтримують Майдан. Так от. Кіровоградських наметів там два. Франківських - трохи менше десяти. Є цілий намет від маленького Єнакієво. А Запоріжжя квартирується навпіл із Нікополем в одному.
Дізналася, що межа моєї працездатності - рівно 35 годин. Думаєте, я молодець? А ніхріна. Дівчинка, яка трудилася поряд, так само без перерви на сон, в останні 7 годин була здатна на розв"язок двоходових задач типу: людина А має дрова, значить треба видзвонити людину Б, яка має машину. А я вже була годна тільки на прості автоматичні задачі.
До моїх задач входило всяке дрібне: прийняти заяви, показати людині, де намет якогось міста, спрямувати до юриста, до медиків, до складу, записати на чергу в лазню, записати у волонтери, прийняти заявку на волонтерів, видзвонити записаних і спрямувати їх туди, де їхні руки потрібні.
Галя сказала, що в Києві я поверну собі віру в людей. Насправді я опинилася в тій точці, де її радше можна було втратити. Бо саме повз мене проходили:
- екзальтовані дідусі, які погрожували особисто залізти на Йолку, бо портрет Тимошенко відірвався з одного кутка, а це наруга, безчестя і іноземці ж фотають!
- божевільні, яким "невидимий голос" сказав, шо треба зробити для порятунку людства.
- поети, які вчора написали вірш, просяться на сцену і обурені, що їх досі не викликали виступати - бо ж саме це порятує людство.
- гопніки, які з гигиканням вимагають, щоб їх записали у нічну варту.
- тітоньки й дядечки, яким треба зустрітися з "самим главним" і негайно, а то вони повернуться додому і знеславлять Майдан, бо ми тут сидимо, як райком партії і нам байдуже до простих людей.
- безліч людей, які приїхали автобусами за кошт невідомо кого і тепер хочуть грошей на зворотній квиток (і на жаль, то були не тільки антимайданівці. Людоньки, ви молодці і герої, якщо їдете туди, але не будьте інфантильні, там ні з ким не будуть носитися, як із немовлям.)
- охайні хлопчики, які не бажають спати "серед бозна-якого народу" на карематах, а вимагають поселити їх на квартирі і поближче до центру.
- жіночки з поближніх квартир, яким заважає шум.
- дядечки й тіточки, які хочуть, аби їм дали посвідчення, що вони були на Майдані, але - у волонтери? на кухню? працювати? нєєєє, нам би посвідчення...
- картину, коли охоронець телефонує: "негайно затримати на території Майдану всякого в білому халаті і в медичній касці, обшукати, якщо знайдете в нього інсулін..."
Але також повз мене проходили:
- виснажені чоловіки, які приходили після світанку, отримували свій папірець на маленький клаптик простору і каремат і йшли трохи поспати після нічної варти на барикадах.
- 13-річні хлопчики, які хотіли бути волонтерами. І не лізли по-дитячому в романтику "запишіть у нічну варту", а тверезо просили якогось діла.
- волонтери, які реагували на дзвінки в будь-який час дня і ночі і приходили, куди треба - на польову кухню, до медиків, в тепло, в холод.
- люди, які ділилися, чим могли і просто мовчки йшли, не чекаючи захоплень і подяк.
І це в дні апатії і спаду активності. І їх було стільки, що віра в людство не втрачена.
А, ще... нещодавно пробігала схема, хтось із френдів радів, що Запоріжжя в переліку міст, які найактивніше підтримують Майдан. Так от. Кіровоградських наметів там два. Франківських - трохи менше десяти. Є цілий намет від маленького Єнакієво. А Запоріжжя квартирується навпіл із Нікополем в одному.